Важливим завданням бібліотеки залишається не тільки створення і забезпечення можливостей доступу читачів до інформаційних ресурсів за допомогою сучасних технологій, але й виховання відповідної інформаційної культури. Сьогодні інформаційна культура та медіаосвіта розглядається як спосіб життєдіяльності особистості в інформаційному суспільстві і як складова процесу формування загальної культури людини. Нагадаємо, що підґрунтям інформаційної підготовки користувачів є їх читацька культура, вміння грамотно формувати свої потреби в інформації, ефективно вести її пошук, перш за все, в наявному ДБА бібліотеки (каталогах, картотеках, енциклопедіях, довідниках, словниках, бібліографічних посібниках), оцінювати і використовувати. А відтепер це й уміння користуватися комп’ютером, електронними каталогами, мережами, їх інформаційними пошуковими системами (ІПС), банками даних, програмними засобами, створювати і підтримувати веб-сторінки тощо. Робота з комп’ютерними ІПС потребує від користувача вміння: вибирати області пошуку; користуватися ключовими словами; дотримуватися відповідних правил у виборі інформації з наданого масиву веб-адрес, її організації в окремі масиви з наступним управлінням ними (редагуванням); працювати з окремими програмами тощо; користуватися електронною поштою, електронними носіями (дискетами, CD/DVD, відео- та аудіокасетами).
Особливо це стосується роботи з молоддю з фізичними вадами зору, опорно-рухового апарату тощо. Сучасні адаптивні технології та відповідне програмне забезпечення, по-перше, дають незрячим користувачам можливість самостійно набирати, редагувати, роздруковувати тексти, користуватися мульти-медійними джерелами інформації, працювати в Інтернеті (Коновалова М. Перед Интернетом все равны // Б-ка.– 2006.– № 4.– С. 43-45), а по-друге – виконують реабілітаційні функції.
Теоретичному і практичному ознайомленню із сучасними інформаційними технологіями сприятимуть заняття в рамках комп’ютерних курсів, клубів комп’ютерної творчості, проведення днів інформації, бібліографічних оглядів, віртуальних мандрівок, прес-годин, влаштування книжкових виставок, медіа-панорам, інформін на теми “Можливості комп’ютера”, “З комп’ютером на “ти”, “Електронні каталоги і картотеки”, “Інтернет: крок за кроком”, “Твій учитель – комп’ютер”, “Від комп’ютерного чайника до веб-майстра”, “Секрети програмування”, “Комп’ютер – машина часу”, “Книги в Інтернеті”, “Знайомтесь: електронні видання”, “Енциклопедії: від друкованої до електронної”, “Молодіжний медіа-простір” тощо.
Для недосвідчених користувачів Інтернету фахівці радять розробити певний план засвоєння способів пошуку необхідної інформації.
Його примірні пункти:
1. Перед початком пошуку користувачеві треба чітко визначитись, з якої теми він хоче знайти інформацію, записати цю тему на аркуші та покласти перед собою – це допоможе не перейти на якійсь інший ресурс мережі.
2. Щоб знайти потрібну інформацію на різних сайтах, спеціаліст разом з користувачем повинен:
§ підібрати ключові слова або сполучення слів, що найбільше підходять до обраної теми;
§ скласти список сайтів, пошукових систем і каталогів за темою;
§ відібрати інформацію за темою;
§ користувачу, який визначився з інформацією в Інтернеті, доцільно також запропонувати інші джерела, що можуть змістовно збагатити його матеріал: назви теле- та радіопередач, друкованих джерел, відео або аудіодокументів.
3. У процесі роботи потрібна концентрація уваги саме на обраній темі, оскільки обов’язково будуть зустрічатися або “випливати” зайві цікаві посилання. Їх потрібно проігнорувати або додати до списку “закладок” і в наступному сеансі роботи передивитися. Якщо реагувати на всі джерела, то можна “заблукати” в мережі.
Важливо також звернути увагу користувачів на те, що ні вся інформація знайдена на сайтах мережі може бути об’єктивною чи достовірною. Тому необхідно критично оцінити зміст відібраної інформації за допомогою двох-трьох альтернативних джерел, у т.ч. довідкової, науково-популярної, художньої літератури, журнальних публікацій.
За допомогою таких заходів користувачі навчатимуться працювати з пошуковим апаратом, з навігаційними засобами в Інтернеті, уважніше ставитися до інформаційних джерел. Певна увага в навчанні має також приділятися іншим медіаосвітнім вимогам до інформації: закріпленню отриманих технологічних навичок, інструментарію пошуку тощо.
Отже, домінантою мають стати знання, що формують технологічні навички знаходження відповідей на питання “Як робити і чого не треба робити?” стосовно кожного конкретного інформаційного продукту або процесу.
Роль працівника медіатеки при цьому буде полягати і в спрямуванні пошуку користувача, і в намаганні оборонити його від непотрібних сайтів. Яскравою ілюстрацією можливостей Інтернету, наприклад, для самоосвіти та формування мотивації користувачів до навчання в цілому, їх інформаційної культури, може бути демонстраційний сайт російської електронної мегаенциклопедії “Медиатека Кирилла и Мефодия” (http://edu.km.ru/projects/mediateka/).
“Медиатека Кирилла и Мефодия” – це унікальне зібрання медіаоб’єктів: високоякісні фотоілюстрації, унікальна підбірка аудіо- і відеоінформації, 2-х та 3-х мірні анімаційні моделі, інтерактивні панорами, таблиці, географічні карти тощо. Така “Медіатека” є складовою частиною гігантської електронної БД – Мегаенциклопедії Кирила і Мефодія (mediateka.km.ru). Загальний обсяг “Медиатеки КМ” на сьогодні складає 24 Гб і забезпечує доступ до унікального енциклопедичного комплексу Росії, інших мультимедійних об’єктів.
Цікавою може бути організація на веб-сайті бібліотеки за ініціативою працівників медіатеки і допомогою інших відділів, письменників, критиків форумів (чатів) для обговорення українських і зарубіжних літературних хітів, творчості окремих сучасних письменників, ставлення до книг-претендентів на літературні премії тощо.
Мабуть, знайдеться чимало користувачів, яких зацікавить можливість реалізовувати свої творчі здібності і набутки у створенні комп’ютерної графіки, віртуальних проектів сучасних артгалерей, розробці електронних посібників із різних предметів, брати участь у довготривалих програмах з метою розвитку інформаційного суспільства.
Важливим напрямом роботи медіатеки є популяризація і стимулювання серед юних користувачів за допомогою Інтернет-технологій, телебачення, радіо, кіно читання художніх, науково-популярних книг, “товстих” журналів. Адже суспільству зараз, як ніколи, потрібна читаюча молода людина як самоцінність. Англійський вчений Джон Рескін ще в позаминулому столітті зазначив: “...Незаперечним є факт, що можна прочитати всі книги Британського Музею (якщо для цього вистачить всього життя) і все-таки залишитися зовсім неосвіченим у літературі, але якщо ви прочитаєте десяток сторінок гарної книги буква за буквою, тобто з скрупульозністю, то ви до певного ступеню вже людина освічена. Головна відмінність освіченості від неуцтва (якщо взяти її інтелектуальну сторону) складається саме з цієї скрупульозності”. Хочемо тут зазначити: бібліотека має користуватися можливостями відділу медіатеки, які не стільки змінюють звичні бібліотечні форми популяризації читання, а й удосконалюють їх. Але слід пам’ятати: стиль мультимедийних засобів, Інтернету, що базуються на гіпертекстовій організації, прямо протилежний усякій “скрупульозності”, усякому пильному вдивлянню й щиросердечному зусиллю. Тому було б доцільно на базі відділу медіатеки спільно з іншими зацікавленими навчальними установами, громадськими об’єднаннями аматорів книги, письменниками, творчими спілками скласти й поступово реалізовувати комплексну довготермінову програму заходів на тему: “Дозвіллєве читання” або “Книгоманія”.
Серед інших методів доцільно запропонувати користувачеві ознайомитися з наявними електронними бібліотеками або створити таку бібліотеку самостійно за конкретними літературними жанрами, читацькими інтересами або темами (детектив, фентезі, наукова фантастика, поезія, пригоди, “дівочі” романи, містика, класика української та зарубіжної літератури, драматургія, лауреати літературних премій, сучасні світові бестселери, історичні хроніки тощо), доповнюючи цей матеріал списками друкованих джерел, що є у фондах бібліотеки.
Інший метод полягає в тому, щоб надати користувачеві можливість вибирати книгу не за її назвою або автором, а за певною сюжетною “підказкою”. Наприклад, “бажаєш непередбачених подій, викладених із почуттям гумору – скористайся веб-адресами: ......”, або “у вас є унікальна можливість зануритися в сюжет, де мешканці живуть в фантастичному світі, де киплять інтриги, любовні пристрасті, руйнуються старі і створюються нові цивілізації...”, “тут є багато романтики, але з присмаком меланхолії”. Ці та інші “місточки” мають бути підготовлені знавцями літератури (бажано, щоб це були користувачі медіатеки) або за допомогою періодичних видань, літературознавчих Інтернет-сторінок.
Доцільно у відділі влаштовувати книжкові виставки, бібліографічні огляди, читацько-глядацькі диспути на теми “Книга та її кіноверсія: що цікавіше?”, “Книги, які можна прочитати не тільки в Інтернеті”, “Блокбастери, що стали популярними завдяки літератур-ному твору” тощо.
Використання мультимедійних засобів доцільно спрямувати на формування естетичних смаків, патріотичне виховання, популяризацію української мови, культури, здорового способу життя, розвиток творчих та інтелектуальних здібностей шляхом прослуховування літературних творів, шедеврів класичної музики, перегляду художніх, науково-популярних, мистецьких кінострічок, театральних постанов, колекцій музеїв, спортивних змагань, вивчення іноземних мов, формуванням тематичних відео- або аудіотек за темами: “Українська класика на екрані”, “Книга на екрані”, “Бракує часу читати – слухай!”, “Книги у мікрофона”, “Музика з популярних кінострічок”, “Телетеатр”, “Історичні хроніки”, “Романтика романсу”, “Великі оперні виконавці”, “Мальовнича Україна”, “Великі художники”, “Під гітару”, “Головні музеї світу”, “Біблейські сюжети у мистецтві”, “Світ природи” тощо.
Можливості медіатеки доцільно використовувати і для підготовки масових заходів, що проводяться в інших структурних підрозділах бібліотеки (читацьких, аудіо- та відеоконференцій, диспутів, усних журналів, тематичних вечорів, прем’єр книг, вечорниць, аудіопрослуховувань художніх творів, творчих зустрічей з письменниками, музикантами, художниками), підбираючи за допомогою наявних мультимедіа звуковий супровід, відеоряд, фрагменти кінофільмів, уривки текстів у виконанні артистів, створюючи фонд телевізійних трансляцій концертів, спортивних змагань, важливих суспільно-політичних акцій тощо.
Медіаосвіта має бути спрямована на допомогу людині в активному використанні можливостей телебачення, радіо, відео, кінематографу, Інтернету і кращому розумінні мови медіакультури. Медіатека буде важливим помічником педагогам, які на її базі сможуть і самі готуватися до уроків, лекцій, розробляти веб-квести (webquest – з англ. – ігрові навчальні програми), у своїх “папках” збирати методичні рекомендації, повнотекстові, ілюстративні БД, а також проводити заняття із застосовуванням технічних засобів, організовуючи самостійну діяльність учнів за конкретною темою з використанням книг і мультимедійних ресурсів.
Певна частка користувачів медіатеки буде зацікавлена можливістю пограти у комп’ютерні ігри. Це так звані “геймери” (від англ. game – гра). Тому завдання працівників медіатеки полягає в тому, щоб подбати про ігротеку (підбір сайтів, CD/DVD тощо) з різножанровими, побудованими на сюжетах літературних творів іграми, що впливають на розвиток інтелектуальних здібностей, а також про організацію відповідних об’єднань за інтересами, чемпіонатів на звання кращого геймера у тій чи іншій грі тощо. У цій справі доречно порадитися із психологами, вчителями інформатики, досвідченими гравцями серед студентів, старшокласників, працівниками Інтернет-клубів, аби запобігти розповсюдженню “ігроманії” серед користувачів.
Можливі послуги:
-
Надання комп’ютерного часу;
-
Користування електронною поштою;
-
“Скачування” або запис інформації на дискету, CD/DVD;
-
Друк на принтері;
-
Сканування текстів, фотозображень, ілюстрацій;
-
Копіювання документів;
-
Консультації з використання програм Word (редагування текстів), Excel (складання таблиць і графіків), Paint (редагування малюнків та зображень), Flash (перегляд відеоматеріалів), Mediaplayer (прослуховування музики) тощо;
-
Виконання віртуальних довідок;
-
Складання вебліографії на задану тему;
-
Перегляд відеокасет, DVD, прослуховування CD/DVD, перегляд супутникового та кабельного телебачення;
-
Перекодування в формат CD/DVD грамплатівок, відео та аудіокасет;
-
Видача електронних видань;
-
Виставки з демонстрацією мультимедійних документів;
-
Навчання користувачів мультимедійним технологіям;
-
Масові заходи з використанням мультимедійних засобів;
-
Дозвіллєві послуги.
Обов’язкові документи медіатеки
Працівники медіатеки мають складати планово-звітну документацію, вести журнал інформаційних запитів користувачів, виконаних довідок, керуватися нормативною, регламентуючою і технологічною документацією: положенням про відділ (Див. додаток),посадовими інструкціями, положеннями і паспортами каталогів (картотек) відділу, правилами користування медіатекою, інструкціями, що визначають шляхи користувача і документа, існуючими стандартами:
ГОСТ 7.34-81 Библиографическое описание изоизданий // Стандарты по библиотечному делу: Сборник / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Изд-во “Профессия”, 2000.– С.158-188;
ГОСТ 7.40-82 Библиографическое описание аудиови-зуальных материалов // Стандарты по библиотечному делу: Сборник / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Изд-во “Профессия”, 2000.– С.189-228;
ГОСТ 7.69-95 (ИСО 5127-11-87) Аудиовизуальные документы. Основные термины и определения // Стандарты по библиотечному делу: Сборник / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Изд-во “Профессия”, 2000.– С.308-316;
ГОСТ 7.68-95 СИБИД. Фоно- и видеодокументы. Общие технические требования к архивному хранению // Науч. и техн. б-ки.– 1996.– № 9.– С.54-55.
ГОСТ 7.70-96. Описание баз данных и машиночитаемых информационных массивов. Состав и обозначение характеристик. Межгосударственный стандарт // Стандарты по библиотечно-информационной деятельности / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Изд-во “Профессия”, 2003.– С.268-299.
ГОСТ 7.82-2001. Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления. Межгосударственный стандарт // Стандарты по библиотечно-информационной деятельности / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Профессия, 2003.– С.430-461.
ГОСТ.7.83-2001. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения. Межгосударственный стандарт // Стандарты по библиотечно-информационной деятельности / Сост.: Т. Захарчук, О. Зусьман.– СПб: Изд-во “Профессия”, 2003.– С. 462-474.
Науково-методична робота передбачає:
- наукові дослідження щодо вивчення та задоволення інформаційних потреб різних категорій користувачів медіатеки;
- моніторинг ефективності форм і методів роботи відділу, їх адекватності різним соціокультурним потребам користувачів;
- проведення регулярних експертиз накопичених мережевих ресурсів із залученням до цього авторитетних спеціалістів з навчальних закладів, інформаційних центрів, установ культури тощо;
- систематизацію і розповсюдження нових підходів у організації роботи відділу, узагальнення набутого досвіду з різних напрямів діяльності, наприклад, зі створення власних електронних ресурсів і забезпечення доступу до віддалених ресурсів;
- організацію системної методичної підтримки працівників бібліотеки та інших фахівців на семінарах, практикумах, днях професійних знань, стажуваннях, конференціях щодо основних напрямів використання комп’ютерів та автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем, іншої техніки в медіатеках, сучасних тенденцій у розвитку інформаційних продуктів та їх ефективного застосування до різних категорій юних користувачів, бібліографічного обслуговування за допомогою новітніх інформаційних технологій, комп’ютерної інвентаризації та обліку документних ресурсів, комп’ютерних систем наочної презентації навчально-методичних матеріалів, освітніх мультимедійних програм, демонстраційного проведення телеконференцій за допомогою телекомунікаційних комп’ютерних комплексів тощо;
- застосування форм оперативного реагування (телефонні консультування, відрядження, поради за допомогою електронної пошти тощо) на поточні теоретичні і технологічні питання, які виникатимуть у фахівців медіаслужб у процесі їхньої практичної діяльності у подібних структурних підрозділах або при їх організації;
- вивчення регулярності поповнення медіатеки документними ресурсами на різних носіях інформації, їх систематизації, зберігання і інтенсивності використання;
- розробка і запровадження відповідних нормативно-правових актів, регламентуючої документації відділу.
- проведення регулярних експертиз накопичених мережевих ресурсів із залученням до цього авторитетних спеціалістів з навчальних закладів, інформаційних центрів, установ культури тощо;
- систематизацію і розповсюдження нових підходів у організації роботи відділу, узагальнення набутого досвіду з різних напрямів діяльності, наприклад, зі створення власних електронних ресурсів і забезпечення доступу до віддалених ресурсів;
- організацію системної методичної підтримки працівників бібліотеки та інших фахівців на семінарах, практикумах, днях професійних знань, стажуваннях, конференціях щодо основних напрямів використання комп’ютерів та автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем, іншої техніки в медіатеках, сучасних тенденцій у розвитку інформаційних продуктів та їх ефективного застосування до різних категорій юних користувачів, бібліографічного обслуговування за допомогою новітніх інформаційних технологій, комп’ютерної інвентаризації та обліку документних ресурсів, комп’ютерних систем наочної презентації навчально-методичних матеріалів, освітніх мультимедійних програм, демонстраційного проведення телеконференцій за допомогою телекомунікаційних комп’ютерних комплексів тощо;
- застосування форм оперативного реагування (телефонні консультування, відрядження, поради за допомогою електронної пошти тощо) на поточні теоретичні і технологічні питання, які виникатимуть у фахівців медіаслужб у процесі їхньої практичної діяльності у подібних структурних підрозділах або при їх організації;
- вивчення регулярності поповнення медіатеки документними ресурсами на різних носіях інформації, їх систематизації, зберігання і інтенсивності використання;
- розробка і запровадження відповідних нормативно-правових актів, регламентуючої документації відділу.
Реклама медіатеки
Медіатека здійснює рекламу своїх документальних фондів, інформаційних можливостей, індивідуальної, групової та масової роботи, послуг, нових надходжень, проектів. Створення бібліотечної медіатеки як сучасного центра інформаційної служби – справа тривала і потребує великих матеріальних витрат та творчості всього колективу установи. Головним принципом її роботи повинно стати сприяння пошуку гармонії між новими формами доступу до інформації, знань, з одного боку, і гуманістичними основами бібліотечної справи і спрямованістю юнацьких бібліотек на формування моральних якостей через популяризацію друкованого слова, читання кращих творів вітчизняної та світової літератури – з іншого.
Використана література:
Алешин Л. И. Аудиотехнические средства в библиотеке: Учебно-методич. пособие.– М.: ИПО Профиздат, 2003.– С.6
Библиотечное дело: Терминологический словарь / РГБ, 3-е изд.– М., 1997.– 168 с. Бон И., Перьо Ж.
Библиотеки публичного чтения: новое видение // Библиотековедение.– 2005.– № 3.– С.40-42 Брюнле Э. Штутгардская медиатека // Б-ка.–1995.– №5.– С.66-72.
Гаскюэль Ж. Пространство для книги. Руководство для всех, кто строит, обородует и обновляет библиотеку.– М.: Рудомино, 1995.– 303 с.
Гениева Е. Вторжение электронных изданий: Плюсы и минусы // Б-ка.–1997.– № 8.– С.14-16.
Грошев С. В., Коцюбинский А. О. Запись компакт-дисков.– М.: Триумф, 2001.– 223 с.
Казаченкова Л. Информатизация по-американски // Б-ка.– 1997.– № 8.– С.46-52.
Кожевникова Е. С. Библиотека и Интернет // Науч. и техн. б-ки.– 2003.– № 11.– С.46-51.
Кустова Н., Корзина А. Создаем медиатеку // Б-ка.– 2006.– № 3.– С. 33-35.
Майстрович Т. В. Возможности использования оптических компакт-дисков в библиотеках // Науч. и техн. б-ки.– 1997.– № 5. – С. 9-14.
Майстрович Т. Все определяет воля к победе, или что такое Медиатека // Б-ка.– 1997.– № 10.– С. 32-34.
Марусич Ж. “Говорящие книги” // Б-ка.– 1998.– № 5.– С. 39-40.
Милованова Л. Интерактивные компакт-диски // Б-ка.– 1992.– № 9-10.– С.48-51.
Облік користувачів електронних інформаційних мереж / Держ. б-ка України для юнацтва; Авт.: Т. Нікітінська, Т. Якушко. – К., 2004.– 28 с.
Пашкова В. Роль бібліотек в організації дистанційного навчання // Бібл. планета.– 2003.– № 1.– 20-21.
Плахина Г. От фонотеки к медиатеке: история прогресса // Новая б-ка.– 2004.– № 9.– С. 32-34
Пранулис Ю. Графотека, медиатека и другие чудеса Штутгардта // Б-ка.– 1997.– № 1.– С. 86-87.
Родионов Н. И. Технические средства и их использование в учебной и воспитательной работе.– М., 1989.– 78 с.
Самохина О. Медиатека РГЮБ: первые шаги // Юношеские б-ки России: Информ. вестн. / Рос. гос. юнош. б-ка.– Вып. 2 (33).– М., 2005.– С.60-61.
Шрайберг Я. Л. Библиотеки и университеты в электронно-информационной среде: первые шаги на пути от информационного общества к обществу знаний: Ежегодный Доклад Конференции “Крым 2005” // Науч. и техн. б-ки.– 2006.– № 1.– С. 27-42.
Шрайберг Я. Л. Библиотеки и электронная информация и меняющееся общество в информационном веке: Ежегодный Доклад Конференции “Крым” год 2006. – Судак; М., 2006.– 36 с.
Додаток
ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО МЕДІАТЕКУ
1. Загальні положення
1.1. Медіатека (відділ) є окремим структурним підрозділом бібліотеки і входить до її єдиного інформаційно-бібліотечного простору.
1.2. Медіатека створюється як ресурсний центр документів на різних носіях інформації для диференційованого інформаційного забезпечення соціокультурних потреб користувачів бібліотеки і виконує функції, що характерні для вирішення загальних завдань бібліотеки щодо інформаційно-бібліотечного обслуговування юнацтва, формування освіченої, інтелектуальної, культурно і духовно розвинутої особистості.
1.3. Відділ у своїй діяльності керується відповідними державними законами, постановами, програмами, нормативно-регламентуючою документацією бібліотеки, цим положенням, поточними розпорядженнями директора бібліотеки.
1.4. Медіатека координує свою роботу з іншими відділами установи, співпрацює з бібліотеками різного підпорядкування, що обслуговують юнацтво, навчальими, культурно-освітніми закладами, медіацентрами, засобами масової інформації.
2. Функції медіатеки
2.1. Вивчення інформаційних потреб різних категорій юних користувачів у сфері освіти, культури та інших сферах соціальної життєдіяльності молоді, проведення маркетингових досліджень щодо подальшого поповнення електронного, мультимедійного та друкованого документного ресурсу відділу, його систематизація, зберігання та організація комфортних умов для роботи користувача з ним;
2.2. Створення власних інформаційних продуктів, баз даних і надання вільного доступу до інформаційних ресурсів Інтернет, мультімедійних засобів з метою найбільш повного задоволення попиту на інформацію, соціокультурних і дозвіллєвих потреб, підвищення ефективності і оперативності обслуговування користувачів, надання їм відповідних послуг;
2.3. Технічна і ресурсна підтримка прагнень внутрішніх і зовнішніх користувачів медіатеки залучитися до знань, духовного розвитку, збагачення інтелектуального потенціалу, знайти застосування своїм професійним умінням, реалізувати творчий потенціал тощо;
2.4. Використання реальних і віртуальних масивів документів для самостійної роботи користувачів, проведення масових, камерних, групових заходів, спрямованих на формування у користувачів правової, політичної, екологічної, естетичної культури, заохочення до фольклорних, мистецьких, літературних, духовних скарбів України і світу, правдиве відтворення історичного минулого країни (окремого краю) тощо;
2.5. Формування читацької інформаційної та медіакультури, що передбачає розвиток рис і навичок, характерних для осіб, що вільно володіють комп’ютером, іншими медійними технічними засобами, грамотно й оперативність шукають інформацію; закріплення набутих знань, розвиток самостійності мислення, вміння зіставляти, аналізувати факти, стійкого інтересу до книги та читання;
2.6. Створення довідково-бібліографічного апарату відділу;
2.7. Формування асортиментної і цінової політики щодо послуг відділу (перелік платних послуг та розподіл позабюджетних прибутків медіатеки регламентується додатковим Положенням).
2.8. Науково-дослідне і науково-методичне забезпечення роботи відділу, надання відповідної організаційно-консультаційної допомоги зацікавленим установам та спеціалістам;
2.9. Підтримка в робочому стані комп’ютерного та іншого медіаобладнання.
3. Структура медіатеки
3.1. Відділ надає доступ до своїх документних ресурсів у спеціально призначених для цього зонах (секторах): - зоні, що облаштована комп’ютеризованими робочими місцями; - зоні для роботи з друкованими документами; - зоні для роботи з мультимедійними і фотодокументами: CD/DVD, відеокасетами, аудіокасетами, платівками, слайдами, фотографіями, діапозитивами;
4. Управління відділом
4.1. Відділом керує завідувач, призначений директором бібліотеки.
4.2. Завідувач відділу визначає напрями його діяльності і несе відповідальність перед керівництвом Бібліотеки за організацію і стан роботи у відділі, якість обслуговування користувачів, своєчасне виконання плану.
4.3. Планування роботи відділу, облік, звітність, підготовка нормативно-виробничих та регламентуючих документів, матеріально-технічне оснащення, забезпечення належного санітарного і протипожежного стану здійснюються завідуючим відділом у встановленому порядку.
