Стаття 23. Фінансування культури

Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань та інших джерел.
( Дію частини другої статті 23 зупинено на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III від 07.12.2000 ) Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше восьми відсотків від національного доходу України. Місцеві Ради народних депутатів мають право у порядку,
передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми.
Бюджетні асигнування та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Стаття 24. Фонди розвитку культури

З метою фінансової підтримки і захисту закладів, підприємств і організацій культури в умовах ринкової економіки, цільового використання коштів, що відраховуються на потреби культури, можуть створюватися республіканський та місцеві фонди розвитку культури.
Порядок створення республіканського та місцевих фондів розвитку культури і використання їх коштів визначається положеннями, що затверджуються у встановленому порядку.
Громадські об'єднання (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації), заклади, підприємства, організації та громадяни мають право самостійно та на договірній основі створювати добродійні фонди для фінансування культурних програм, розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у галузі культури, розв'язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.

Стаття 25. ( Зупинено дію статті 25 згідно з Декретом N 15-93 від 19.02.93 ) Валютні кошти у галузі культури

Валютні надходження від використання культурних цінностей і об'єктів національного культурного надбання, гастрольної, виставкової, видавничої та іншої творчої діяльності спрямовуються на забезпечення схоронності і відновлення національного культурного надбання України, зміцнення матеріальної бази культури і не підлягають оподаткуванню.

Стаття 26. Оподаткування у сфері культури

( Дію частини першої статті 26 зупинено в частині звільнення від оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 ) Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури:
( Абзац другий частини першої статті 26 втратив чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються на підставі Закону N 498/95-ВР від 22.12.95 )
( Абзац другий частини першої статті 26 втратив чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України на підставі Закону N 608/96-ВР від 17.12.96 ) звільняє від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, що діють у сфері культури, а також заклади культури, які повністю чи частково фінансуються за рахунок бюджету або коштів підприємств і профспілкових організацій;

встановлює пільги щодо оподаткування доходу підприємств і організацій, окремих осіб, які частково відраховують його на потреби культури, і передбачає пільги щодо оподаткування доходів інших платників. Порядок оподаткування закладів, підприємств і організацій, що діють у сфері культури, а також тих, що відраховують частину доходу на потреби культури, визначається чинним законодавством.

Стаття 27. Матеріально-технічне забезпечення

Держава гарантує створення виробничої бази по випуску спеціального обладнання для закладів, підприємств, організацій і установ культури, музичних інструментів, атракційної техніки, допоміжних матеріалів і засобів для здійснення індивідуальної художньої творчості; стимулює виробництво цієї продукції відповідно до суспільних потреб; розвиває мережу спеціалізованих для цієї мети виробництв, у тому числі і спільних з іншими країнами.
Заклади, підприємства, організації і установи культури у пріоритетному порядку забезпечуються відео-, теле-, радіо-, кіноапаратурою, технічними засобами, музичними інструментами, меблями, сценічним обладнанням, папером, іншими матеріалами, необхідними для здійснення професійної та культурно освітньої діяльності.

 

 

 

Стаття 28. Гарантії оплати праці працівників у сфері культури

Держава гарантує працівникам державних закладів, підприємств і організацій культури встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{ Текст статті 28 в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 }
{ Щодо дії статті 28 додатково див. Декрет N 23-92 від 31.12.92, Закони N 183/94-ВР від 23.09.94, N 380-IV від 26.12.2002, N 1344-IV від 27.11.2003, N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005, N 3235-IV від 20.12.2005, N 489-V від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }

Стаття 29. Соціальні гарантії працівників у сфері культури

Для професійних творчих працівників, діяльність яких пов'язана із шкідливим виробництвом, підвищеним ризиком, загрозою професійного захворювання, постійними роз'їздами та іншими несприятливими умовами, законодавством України визначаються особливі умови соціального захисту.

Працівники державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, які працюють і проживають у сільській місцевості та селищах міського типу, а також пенсіонери з їх числа мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства. ( Статтю 29 доповнено частиною згідно із Законом N 1694-IV від 20.04.2004 )

Дія частини другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону. ( Статтю 29 доповнено частиною згідно із Законом N 1694-IV від 20.04.2004 )

( Дію частини статті 29 відновлено згідно із Законом N 1801-IV від 17.06.2004 ) ( Дію частини статті 29 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV від 27.11.2003 ) ( Дію частини статті 29 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV від 26.12.2002 ) ( Дію частини статті 29 зупинено на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III від 20.12.2001 ) ( Дію частини статті 29 зупинено на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III від 07.12.2000 ) Працівники культури, які працюють у сільській місцевості, селищах міського типу, безплатно користуються житлом, опаленням і освітленням відповідно до законодавства.

Заклади, підприємства і організації за рахунок власних коштів можуть встановлювати додатково, крім передбачених законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників культури.

Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються: працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Статтю 29 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 }

 

Стаття 30. Міжнародний культурний обмін

Держава сприяє розвиткові міжнародного культурного обміну. Порядок здійснення культурного обміну регулюється міжнародними договорами та чинним законодавством України.
Заклади, підприємства, організації і установи культури, громадські об'єднання та окремі громадяни мають право самостійно укладати договори (контракти) з іноземними юридичними і фізичними особами на будь-які форми співробітництва у сфері культури, брати участь у діяльності відповідних міжнародних організацій та фондів, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства.

Стаття 31. Піклування про розвиток національної культури за межами України та розширення зв'язків із співвітчизниками

Держава виявляє піклування про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за її межами, сприяє організації центрів української культури і мистецтва, створює спеціальні фонди, проводить спільні заходи, здійснює підготовку спеціалістів.

Стаття 32. Міжнародні договори України у сфері культури

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про культуру, то застосовуються правила міжнародного договору.

 

 

 
Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства про культуру

Особи, винні в порушенні законодавства про культуру, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Президент України Л.КРАВЧУК