ДІЛОВА ГРА «МИСТЕЦТВО ВИСТУПАТИ»
Мета гри: Навчити застосовувати на практиці методику підготовки
усного виступу, приймати колективні рішення під час підготовки виступу,
обмінюватися інформацією і думками у ході колективної роботи над виступом,
виступати перед аудиторією, робити аналіз особистих дій під час гри.
Хід гри:
1. Поради психолога. Психологічна розминка.
2. Формування груп (за тематикою підготовки виступів та групи експертів)
3. Організація внутрішньо-групового спілкування у ході підготовки виступу на запропоновану тему.
4. Виступ представників груп (доповідачів).
5. Загальне обговорення виступів.
6. Оцінка результатів гри.
Методика проведення гри:
Управління грою здійснює методист.
Члени кожної групи розігрують однаковий набір ролей: доповідач, опонент, провокатор.
Під час розподілу ролей тактика методиста полягає у створенні такої атмосфери, при якій учасники гри самі, добровільно пропонують свої кандидатури, бажаючи випробувати себе у тій чи іншій ролі.
Гра починається з рольового спілкування, в процесі якого група допомагає доповідачу скласти виступ. При цьому допомога кожного члена секції має здійснюватися з позиції своєї ролі.
Складність ролі доповідача полягає у тому, що він має зібрати, проаналізувати і узагальнити іноді різні точки зору своїх колег.
Міжгрупове спілкування починається з установлення методистом послідовності виступів доповідачів. Перед виступом доповідач представляє себе і членів групи, оголошує, хто яку роль виконує.
Регламент виступу (5 хвилин) вимагає від доповідача великої напруги, оскільки він має довести, що цього часу цілком вистачає для інформативної передачі повідомлення за темою. Під час виступу доповідачів аудиторія має право:
· Ставити запитання;
· Перервати виступ, якщо він не за темою, повторюються відомі речі тощо;
· Збільшити час виступу, якщо це необхідно.
Після кожного виступу оголошується дискусія з виступу (до 5 хвилин)опонента, який може запропонувати аудиторії стверджувальну, або заперечну інформацію.
Дискусія є важливим моментом гри, у ході якої моделюються різні види усної взаємодії: оспорювання різних точок зору, обговорення різних підходів до розв’язання однієї проблеми і обмін практичним досвідом (приклади, конкретні ситуації; обговорення в умовах конфлікту) єдина точка зору не виробляється)). Особлива роль належить провокаторові, який ставить запитання усім доповідачам, окрім свого. На ці запитання відповідають доповідач, або опонент у першу чергу. Якщо ж вони не можуть дати відповідь, то відповідає будь-який член групи, або хтось з аудиторії.
Дискусія має проходити у творчій, невимушеній та емоційно-позитивній атмосфері, яка сприяє поступовому залученню усіх гравців до обговорення.
Після завершення роботи усіх груп, експерти оцінюють діяльність доповідача і усіх членів групи в цілому, пропонують кандидатури на супердоповідача, суперопонента, суперпровокатора.
Потім слово надається усім бажаючим, які оцінюють об’єктивність експертів і висловлюють свою точку зору на результати та хід гри.
Завершальний етап гри – її розбір методистом. Він аналізує кожну розіграну роль, відзначаючи успіхи та недоліки, розбирає діяльність усіх груп, загострює увагу на організації та ефективності дискусій, використанні зворотного зв’язку у процесі виступів. Окремо упиняється на найцікавіших ідеях, фактах, пропозиціях та шляхах їх реалізації. Розбір має проводитися динамічно, максимально об’єктивно та аргументовано.
ІНСТРУКЦІЯ ДОПОВІДАЧУ
До обов’язків доповідача входить підготовка промови і виступ перед аудиторією. Фактично він створює колективну доповідь (вступ). Разом з членами своєї групи він вирішує, яким буде виступ та як його подати аудиторії. Доповідач повинен звернути увагу на такі моменти під час підготовки виступу:
· Подання нової інформації (невідомої слухачам);
· Аргументованість своєї точки зору;
· Вільне володіння матеріалом (незалежність від письмового тексту);
· Оригінальність композиційного вирішення;
· Культура мови;
· Емоційність та переконливість;
· Використання засобів візуальної інформації та технічних (у такому разі час виступу збільшується на 3 хв.);
· Активізація дискусії змістом і формою подачі матеріалу.
Крім цього готуючи виступ, доповідач має відповісти для себе на такі питання:
· Які реакції я хотів би викликати в аудиторії?
· Який настрій бажано було б створити у присутніх?
· Якої інтонації та ритму вимагають зміст і умови мого виступу?
· Чи досить переконлива моя мова?
Мистецтво доповідача залежатиме від того, наскільки оперативно і точно він зможе скоректувати підготовлений виступ, використовуючи особисті комунікативні можливості та безпосередній зворотний зв’язок.
ІНСТРУКЦІЯ ОПОНЕНТОВІ
Завдання опонента полягає у тому, щоб, по-перше, допомогти доповідачу найбільш повно розкрити тему виступу, а по-друге, визначити зміст власного повідомлення. Опонент може спростувати виступ доповідача, критикувати його висловлювання (тоді він буде «чорним» опонентом). Інший варіант – підтвердження точки зору доповідача за допомогою теоретичного обґрунтування або прикладів з практики. Опонент має оцінити:
· Як реалізується цільова установка промови, чи відповідає її тема приводу та складові слухачів;
· Як розкривається зміст виступу, чи усі необхідні моменти відображено;
· Які мовні засоби використані слушно, а які помилково;
· Які позитивні та негативні риси промови (наявність заяложених висловлювань, штампів, канцеляризмів, багатослів’я, невиразність, відірваність від теми, стислість, логічність, конкретність, влучність і т. д.)
· Організація поведінки виступаючого (міміка, поза, жести тощо). Чи вдавався промовець до пауз, інтонування? Чи відповідала тема і завдання виступу зовнішньому вигляду промовця;
· Уміння налагодити здоровий контакт;
· Володіння технікою мови;
· Чіткість дикції;
· Інтонаційно-виразові засоби мови, особливості використання спеціальної термінології та ін.;
· Багатство словника;
· Емоційність виступу.
ІНСТРУКЦІЇ ПРОВОКАТОРОВІ
Роль провокатора бере на себе учасник семінару, який добре орієнтується в тематиці виступу, має блискучий розум та оригінальність мислення, або той, хто прагне розвинути у себе такі якості. На основі аналізу і оцінки у ході виступів доповідачів з інших груп провокатор готує можливі питання і ситуації. Від виконавця даної ролі багато у чому залежить не тільки активність загальної дискусії, а й виникнення нових ідей і пропозицій. Провокатор повинен задати не менше трьох запитань кожному доповідачу. Особливу увагу необхідно звернути на те, що від його поведінки і запитань залежить емоційний настрій всієї аудиторії та динамічність гри. Якщо ніхто з аудиторії не може відповісти на його запитання, то відповідь дає він сам. Тобто межа діяльності провокатора – не задавання запитань заради запитань, а прогнозування можливого розвитку теми.
ІНСТРУКЦІЯ ЕКСПЕРТОВІ
Для експертів необхідні такі якості, як об’єктивність, принциповість, критичний розум, швидкість реакції, здатність до узагальнень, коректність.
Завдання експертів – уважне спостереження за діями, поведінкою доповідачів у першу чергу, а також за роботою усіх членів групи. Враховуючи, що виступ є колективним, експерти дають оцінку діяльності групи в цілому.
Оцінка виступу дається за критеріями.
Критерії оцінки виступу
№
п/п Оцінка у балах
1 Новизна інформації 2 1 0
2 Оригінальність композиції виступу 1 0,5 0
3 Наявність у виступаючого тексту, конспекту 1 0,5 0
4 Вільна орієнтація у матеріалі виступу 1 0,5 0
5 Логічність та переконливість10,50
6 Використання методів активізації
під час виступу 1 0,5 0
7 Культура та правильність мови 1 0,5 0
8 Емоційність 1 0,5 0
9 Якість візуальної інформації 1 0,5 0
10 Здійснення зворотного зв’язку
у процесі усної комунікації 1 0,5 0
УСЬОГО БАЛІВ:
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВИСТУПУ
Тема:_________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
Призначення:________________________________________________________
№
п/п Оцінка у балах
1 Новизна інформації 2 1 0
2 Оригінальність композиції виступу 1 0,5 0
3 Наявність у виступаючого тексту, конспекту 1 0,5 0
4 Вільна орієнтація у матеріалі виступу 1 0,5 0
5 Логічність та переконливість 1 0,5 0
6 Використання методів активізації під час виступу 1 0,5 0
7 Культура та правильність мови 1 0,5 0
8 Емоційність 1 0,5 0
9 Якість візуальної інформації 1 0,5 0
10 Здійснення зворотного зв’язку
у процесі усної комунікації 1 0,5 0
УСЬОГО БАЛІВ:
Хід гри:
1. Поради психолога. Психологічна розминка.
2. Формування груп (за тематикою підготовки виступів та групи експертів)
3. Організація внутрішньо-групового спілкування у ході підготовки виступу на запропоновану тему.
4. Виступ представників груп (доповідачів).
5. Загальне обговорення виступів.
6. Оцінка результатів гри.
Методика проведення гри:
Управління грою здійснює методист.
Члени кожної групи розігрують однаковий набір ролей: доповідач, опонент, провокатор.
Під час розподілу ролей тактика методиста полягає у створенні такої атмосфери, при якій учасники гри самі, добровільно пропонують свої кандидатури, бажаючи випробувати себе у тій чи іншій ролі.
Гра починається з рольового спілкування, в процесі якого група допомагає доповідачу скласти виступ. При цьому допомога кожного члена секції має здійснюватися з позиції своєї ролі.
Складність ролі доповідача полягає у тому, що він має зібрати, проаналізувати і узагальнити іноді різні точки зору своїх колег.
Міжгрупове спілкування починається з установлення методистом послідовності виступів доповідачів. Перед виступом доповідач представляє себе і членів групи, оголошує, хто яку роль виконує.
Регламент виступу (5 хвилин) вимагає від доповідача великої напруги, оскільки він має довести, що цього часу цілком вистачає для інформативної передачі повідомлення за темою. Під час виступу доповідачів аудиторія має право:
· Ставити запитання;
· Перервати виступ, якщо він не за темою, повторюються відомі речі тощо;
· Збільшити час виступу, якщо це необхідно.
Після кожного виступу оголошується дискусія з виступу (до 5 хвилин)опонента, який може запропонувати аудиторії стверджувальну, або заперечну інформацію.
Дискусія є важливим моментом гри, у ході якої моделюються різні види усної взаємодії: оспорювання різних точок зору, обговорення різних підходів до розв’язання однієї проблеми і обмін практичним досвідом (приклади, конкретні ситуації; обговорення в умовах конфлікту) єдина точка зору не виробляється)). Особлива роль належить провокаторові, який ставить запитання усім доповідачам, окрім свого. На ці запитання відповідають доповідач, або опонент у першу чергу. Якщо ж вони не можуть дати відповідь, то відповідає будь-який член групи, або хтось з аудиторії.
Дискусія має проходити у творчій, невимушеній та емоційно-позитивній атмосфері, яка сприяє поступовому залученню усіх гравців до обговорення.
Після завершення роботи усіх груп, експерти оцінюють діяльність доповідача і усіх членів групи в цілому, пропонують кандидатури на супердоповідача, суперопонента, суперпровокатора.
Потім слово надається усім бажаючим, які оцінюють об’єктивність експертів і висловлюють свою точку зору на результати та хід гри.
Завершальний етап гри – її розбір методистом. Він аналізує кожну розіграну роль, відзначаючи успіхи та недоліки, розбирає діяльність усіх груп, загострює увагу на організації та ефективності дискусій, використанні зворотного зв’язку у процесі виступів. Окремо упиняється на найцікавіших ідеях, фактах, пропозиціях та шляхах їх реалізації. Розбір має проводитися динамічно, максимально об’єктивно та аргументовано.
ІНСТРУКЦІЯ ДОПОВІДАЧУ
До обов’язків доповідача входить підготовка промови і виступ перед аудиторією. Фактично він створює колективну доповідь (вступ). Разом з членами своєї групи він вирішує, яким буде виступ та як його подати аудиторії. Доповідач повинен звернути увагу на такі моменти під час підготовки виступу:
· Подання нової інформації (невідомої слухачам);
· Аргументованість своєї точки зору;
· Вільне володіння матеріалом (незалежність від письмового тексту);
· Оригінальність композиційного вирішення;
· Культура мови;
· Емоційність та переконливість;
· Використання засобів візуальної інформації та технічних (у такому разі час виступу збільшується на 3 хв.);
· Активізація дискусії змістом і формою подачі матеріалу.
Крім цього готуючи виступ, доповідач має відповісти для себе на такі питання:
· Які реакції я хотів би викликати в аудиторії?
· Який настрій бажано було б створити у присутніх?
· Якої інтонації та ритму вимагають зміст і умови мого виступу?
· Чи досить переконлива моя мова?
Мистецтво доповідача залежатиме від того, наскільки оперативно і точно він зможе скоректувати підготовлений виступ, використовуючи особисті комунікативні можливості та безпосередній зворотний зв’язок.
ІНСТРУКЦІЯ ОПОНЕНТОВІ
Завдання опонента полягає у тому, щоб, по-перше, допомогти доповідачу найбільш повно розкрити тему виступу, а по-друге, визначити зміст власного повідомлення. Опонент може спростувати виступ доповідача, критикувати його висловлювання (тоді він буде «чорним» опонентом). Інший варіант – підтвердження точки зору доповідача за допомогою теоретичного обґрунтування або прикладів з практики. Опонент має оцінити:
· Як реалізується цільова установка промови, чи відповідає її тема приводу та складові слухачів;
· Як розкривається зміст виступу, чи усі необхідні моменти відображено;
· Які мовні засоби використані слушно, а які помилково;
· Які позитивні та негативні риси промови (наявність заяложених висловлювань, штампів, канцеляризмів, багатослів’я, невиразність, відірваність від теми, стислість, логічність, конкретність, влучність і т. д.)
· Організація поведінки виступаючого (міміка, поза, жести тощо). Чи вдавався промовець до пауз, інтонування? Чи відповідала тема і завдання виступу зовнішньому вигляду промовця;
· Уміння налагодити здоровий контакт;
· Володіння технікою мови;
· Чіткість дикції;
· Інтонаційно-виразові засоби мови, особливості використання спеціальної термінології та ін.;
· Багатство словника;
· Емоційність виступу.
ІНСТРУКЦІЇ ПРОВОКАТОРОВІ
Роль провокатора бере на себе учасник семінару, який добре орієнтується в тематиці виступу, має блискучий розум та оригінальність мислення, або той, хто прагне розвинути у себе такі якості. На основі аналізу і оцінки у ході виступів доповідачів з інших груп провокатор готує можливі питання і ситуації. Від виконавця даної ролі багато у чому залежить не тільки активність загальної дискусії, а й виникнення нових ідей і пропозицій. Провокатор повинен задати не менше трьох запитань кожному доповідачу. Особливу увагу необхідно звернути на те, що від його поведінки і запитань залежить емоційний настрій всієї аудиторії та динамічність гри. Якщо ніхто з аудиторії не може відповісти на його запитання, то відповідь дає він сам. Тобто межа діяльності провокатора – не задавання запитань заради запитань, а прогнозування можливого розвитку теми.
ІНСТРУКЦІЯ ЕКСПЕРТОВІ
Для експертів необхідні такі якості, як об’єктивність, принциповість, критичний розум, швидкість реакції, здатність до узагальнень, коректність.
Завдання експертів – уважне спостереження за діями, поведінкою доповідачів у першу чергу, а також за роботою усіх членів групи. Враховуючи, що виступ є колективним, експерти дають оцінку діяльності групи в цілому.
Оцінка виступу дається за критеріями.
Критерії оцінки виступу
№
п/п Оцінка у балах
1 Новизна інформації 2 1 0
2 Оригінальність композиції виступу 1 0,5 0
3 Наявність у виступаючого тексту, конспекту 1 0,5 0
4 Вільна орієнтація у матеріалі виступу 1 0,5 0
5 Логічність та переконливість10,50
6 Використання методів активізації
під час виступу 1 0,5 0
7 Культура та правильність мови 1 0,5 0
8 Емоційність 1 0,5 0
9 Якість візуальної інформації 1 0,5 0
10 Здійснення зворотного зв’язку
у процесі усної комунікації 1 0,5 0
УСЬОГО БАЛІВ:
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВИСТУПУ
Тема:_________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
Призначення:________________________________________________________
№
п/п Оцінка у балах
1 Новизна інформації 2 1 0
2 Оригінальність композиції виступу 1 0,5 0
3 Наявність у виступаючого тексту, конспекту 1 0,5 0
4 Вільна орієнтація у матеріалі виступу 1 0,5 0
5 Логічність та переконливість 1 0,5 0
6 Використання методів активізації під час виступу 1 0,5 0
7 Культура та правильність мови 1 0,5 0
8 Емоційність 1 0,5 0
9 Якість візуальної інформації 1 0,5 0
10 Здійснення зворотного зв’язку
у процесі усної комунікації 1 0,5 0
УСЬОГО БАЛІВ:
