Підготовка компетентного читача на уроках літератури
… Учитель літератури мусить бути творцем. Він має так розуміти свої обов’язки,
щоб не затримувати природного розвитку дитини, а підносити його, витворюючи
довкола дитини атмосферу здорової діяльності, приємний осередок, повний краси,
збуджувати в дитині високі почуття, викликати в неї самостійну думку і той святий
неспокій, що раз у раз шукає нової правди, нової краси і не кристалізується на чужому,
пасивно прийнятому з чужих уст
Софія Русова
Як відомо, основне завдання сучасної літературної освіти – формування уважного читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки.
Сенс нового підходу до літератури як до мистецтва слова полягає не в тому, щоб довести її приналежність до мистецтва.
Головна мета – підготувати читача, який сприймає художній твір не як просте повідомлення про події та героїв, а, враховуючи закони мистецтва, глибше осмислити твір як явище певного етапу розвитку культури народу.
Підготовка вдумливого читача – неодмінна умова виховання ерудованої, інтелектуально й духовно розвиненої особистості. І сьогодні перед учителем літератури стоїть завдання виховного характеру – використати багатий духовний потенціал української й світової літератури так, щоб захистити юнацтво від розбещу вального впливу масової культури й літератури.
Викладання літератури як мистецтва слова є сприйняття продуктивному використанню її надзвичайно високого освітнього й виховного потенціалу.
Можливість відчути своєрідність авторського стилю, характерний антураж різних епох і країн, пізнати сутність людей, що творили історію, одержати цікаві відомості з галузі людинознавства і культурології – все це не може не хвилювати учнів. Саме такий спосіб передбачає новий принцип викладання літератури. Методика його спрямована на поглиблення знань і полегшення процесу навчання веденням певної системи прийомів аналізу. Будувати її варто, спираючись на природні властивості людини – притаманні їй критерії добра й зла в оцінці життєвих явищ. Як бачимо, що проблема залучення учнів до читання, виховання читача є однією із головних завдань вивчення літератури в школі. Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе, на мою думку, тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:
- зацікавити учнів читанням;
- розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;
- навчити дітей обирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;
- створити належні психолого-педагогічні умови школярам для сприйняття розуміння та оцінки прочитаного;
- забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури, літературної критики;
- формувати в них навички аналізу художнього твору; - організувати дослідницьку роботу школярів;
- розвивати їхнє усне та писемне мовлення;
- працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів.
Якщо вчитель комплексно вирішуматиме ці завдання, то він, певна річ, досягне успіху у формуванні справжнього читача.
Як же мені, як учителю словесності, вдається вирішувати ці завдання. Звичайно, докладаю чимало зусиль, щоб організувати навчально-виховний процес на уроках на уроках літератури належним чином, аби зробити його цікавим, змістовним. Намагаюся ґрунтовно пізнавати методики і вміло користуватись всією палітрою методів, прийомів, технологій навчання - як традиційних, так і інноваційних. Велику увагу надаю мотивації навчання, щоб допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати до постійного пошуку. Адже, як зазначив відомий український вчений – методист Євген Пасічник, «важливими є методи навчання. Але не менш важливим є і сам учень як особистість, його потреби, особливості, внутрішні психологічні етапи».
На етапі мотивації уроку, для зацікавленості учнів використовую ігрові прийоми, розгадування кросвордів, пошук ключових слів у формуванні теми, літературні диктанти, вікторини, проблемні запитання, евристичну бесіду тощо. Та основне у моїй роботі як вчителя – словесника – вміння організувати роботу з текстом художнього твору, його аналіз, розвинути здатність учня розуміти авторський задум. Формувати свою думку й аргументувати її. Саме цьому мають бути підпорядковані всі структурні елементи літератури як навчального предмета.
Тому я намагаюсь зацікавити учнів художнім твором, пробудити в них інтерес до його прочитання, максимально наблизити у сприйняття твору до авторського задуму. А вже потім, використовуючи всі структурні елементи уроку, розмаїття методичної палітри, навчити їх виходити за межі художнього твору, робити власні висновки і формувати власні правила життя. Звичайно, зважаю на вікові особливості учнів. На етапі роботи з художнім твором із школярами використовую читання у ролях, з використанням системи позначок «Поміч», поєдную читання з аналізом прочитаного, переказ ланцюжком від імені персонажу твору, практикую формування запитань письменнику, літературному герою. Серед видів навчальної діяльності перевагу надаю таким видам, як читацький відгук, складання плану, участь у розробці сценарію, елементам самостійного та компаративного аналізу. Викладаючи літературу у 8-х класах, враховую активність школярів цього віку (яка, на жаль, помітно падає). Адже учнів починають хвилювати питання власного призначення, пошуку життєвих орієнтирів, вони набагато менше цікавляться книгою, бо більшу частину вільного часу, як правило, в них займає спілкування з ровесниками, відео та телебачення. Тому пріоритетні методи вирішення проблеми формування уважного читача у цьому віці, я вважаю, є репродуктивно – творчий та дослідницький. А такі прийоми, як завдання за підручником із самостійно підібраним матеріалом, зіставлення з екранізацією, театральною виставою, побудова системи завдань, постановка проблеми сприяють до зацікавлення книгою.
Для старшокласників, учнів 11 класу, характерне сприйняття літературного твору лише у співвідношенні з власним внутрішнім світом. Тому намагаюсь зосередити увагу учнів на проблемних питаннях і шляхах їхнього вирішення. Використовую дослідницькі та евристичні методи; такі прийоми, як самостійний аналіз твору, проведення диспуту семінару, творчі роботи різного напрямку; інноваційні технології, такі як «мозковий штурм», «обери позицію та інше.
І обов'язковим є узагальнення, підбиття підсумків кожного уроку. На цьому етапі я пропоную учням поставити запитання або написати листа письменнику чи герою, підсумувати знання за допомогою гранування, закінчення речень, тверджень. Тобто, поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування читацької компетенції школярів сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, формує свідоме ставлення до нього, допомагає поглибленому сприйняттю художнього твору, розвиває в учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку.
Отож, уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, і йому потрібно наполегливо вчитися. А формувати читача – це спільна справа, і її можна успішно вирішити тільки спільними зусиллями науки, педагога, учня…
Література
-
Бандура Р.М. Вивчення елементів теорії літератури в 5-7 класах – К.: Рад. школа, 1981. – 129 с.
-
Білецький Д.М. Позакласна і позашкільна робота з літератури – К.: Рад. школа, 1970. – 224 с.
-
Захарчук Д.В. Ігри з літератури. – К.: Рад школа, 1970. – 224 с.
-
Капська А.Й. Як навчити учнів виразно читати. – К.: Рад школа, 1980 . – 120 с.
-
Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000. – 240 с.
-
Ісаєва О.О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів. – К.: Ленвіт, 2000. – 183 с.
-
Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх закладах. – К.: Ленвіт, 2000. – 384 с.
Товста О.М.,
вчитель української мови та літератури
ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3
м.Славутич
