Куточок книги у групі ДНЗ як засіб формування читацької культури дошкільника
У новій Базовій програмі «Я у світі» значна увага надається мовленнєвому розвитку дитини. З–поміж багатьох засобів розвитку мовлення, які допомагають формувати у дитини навички комунікативної компетенції, неабияке місце відводиться дитячій художній літературі.
У наш вік інформаційних технологій телебачення, відео, комп’ютери все частіше витісняють книжку. Та тільки замінити її ніщо не зможе.
У 80-х, 90-х роках ХХ століття в колишньому СРСР було досить важко купити книгу, яка відносилася до ґатунку хорошої (наприклад, серія “Класики і сучасники”).
Існувала така практика в роботі бібліотек: записуватися на чергу, щоб прочитати дефіцитну книгу і чекати на неї доводилося не один місяць.
Часи змінилися... Тепер ми можемо купувати будь-які книги – неординарні за формою, ігровими елементами. На прилавках книжкових ринків строкатий асортимент продукції: дешеві брошури, солідні хрестоматії, подарункові книги, книжки-малятка, книги-ширмочки, книжки-пазли, книжки-вироби (прочитавши книжку, малюк видавлює ілюстрації, вириває сторінки із книжки, її формат дозволяє це робити, це не є актом вандалізму, скріплює між собою належним чином сторінки і отримує чудову іграшку–саморобку, дорослий під диктовку дитини записує оповідання, віршик чи казку, яку малюк склав сам), книжки-картонки, книжки-гармошки та багато інших. Сьогоднішні видавці враховують будь-які смаки та фінансові можливості батьків.
Книга допомагає багато в чому. Психологи стверджують про її лікувальні властивості. З’явився навіть такий термін „бібліотерапія”(буквально – лікування книгою).
Сучасний рівень розвитку людства спричинив таки часткове витіснення книги з повсякдення. Отже, спробуємо концептуально, не занурюючись у глибину питання, порівняти значення відео та читання для дитини.
Переважна більшість батьків нашого міста – працівники Чорнобильської атомної електростанції. Дитина значний проміжок часу перебуває саме в дошкільній установі. У суботу і неділю батькам необхідно зробити багато господарчих справ. Добре, коли онуки можуть на вихідні бути під пильним оком дідуся чи бабусі. А коли ні? Тоді мама чи тато знаходять забаву для дитини: перегляд улюблених мультфільмів, кінофільмів. Хтось зауважить, а хіба це погано, але чи рівноцінна така заміна!? Спробуємо розібратися в цьому:
|
Відеофільми |
Читання |
|
Відеофільми можна дивитися поруч, проте не разом із дитиною. |
Читання зближує дитину і дорослого. Особливо важлива роль сімейного читання. Дитина, переглядаючи фільм, - лише пасивний спостерігач, а читаючи книжку, - і співавтор, і актор, бо додає щось і від себе. |
|
Відеофільм завжди залишається без змін: той самий голос, та сама картинка. |
Кожен читач – це свого роду актор, одна і та сама фраза може бути прочитана по-різному, адже не дарма діти так обожнюють ігри-драматизації в ролях! |
|
У фільмах текст вже озвучено. Культура мовного спілкування залишає бажати кращого. Часто-густо вживаються слова-паразити. |
Читання – це маленьке диво для дитини, коли вона складає окремі букви, склади, слова, речення. |
|
Під час перегляду відеофільму дитина мовчить, вона пасивний спостерігач. Сучасні дошкільники більше дивляться і мало читають, тому багато хто з них з великими труднощами формує свої думки. |
Читаючи книгу, ми пробуджуємо дитину до говоріння, мислення, фантазії, можемо зібрати її увагу на гру слів. Порівняти виказування героїв, перечитати цікавий момент. Книга - розвиває зв’язне мовлення. |
|
Відеофільм також можна зупинити і подивитися потім. Цікавий епізод переглянути ще і ще, проте ніщо не замінить вам живого спілкування з дитиною!!! |
При необхідності: читання можна зупинити і відкласти „на потім”, при цьому дитина в очікуванні цього „потім” починає усвідомлювати, що процес читання дарує величезну радість. |
Важливо зазначити, що як правило мультфільми, фільми, які створено за мотивами казок, оповідань, як правило, повертають глядача до перечитування оригінального твору.
Відтак, виховання у дошкільнят читацької культури, любові до художнього слова, інтересу до книжки – важливі завдання педагога. А їх реалізації сприятиме створення в групі куточка книги.
Функціональна роль куточку книги – виховання пізнавального та естетичного ставлення до книги як до найбільшого досягнення культури, створення елементарного бібліотечного середовища, яке буде зрозуміло маленьким читачам.
Основні вимоги до його обладнання: достатнє освітлення; відповідність меблів зросту дітей; постійні оновлення, видозміни.
Можливості використання куточку вихователями та дітьми досить різнопланові: читання журналів, книжок, розгляд ілюстрацій, проведення годин оповідача, обговорення прочитаного, літературні свята, функціонування виставок, проведення сюжетно-рольових ігор, зустрічі з письменниками.
У куточку дитячої книги доречними будуть плакати з прислів’ями. Діти залюбки розучуватимуть на заняттях ці зерна народної мудрості.
Які ж методи використовуються при роботі по ознайомленню дітей з елементарним бібліотечним середовищем?
Словесні: бесіди, розповіді, пояснення, обговорення;
наочні: спостереження, обстеження книжок, журналів, картинок, розгляд ілюстрацій;
практичні: художня діяльність дітей, дидактичні ігри, доручення, “лікування” книг, ігри, виставки.
Припустимо, що елементарне бібліотечне середовище, зрозуміле маленьким читачам, створене. Що робити далі? Адже куточок книги в групі має бути не просто маленькою бібліотекою, а базою для проведення занять, виховних заходів. Серед різноманітних форм організації дітей перевагу слід надавати таким, які стимулюють дошкільнят до активної взаємодії та творчості.
Щоб оптимізувати роботу з дитячою книжкою, варто поєднувати її з іншими видами діяльності. Так, дошкільнята залюбки намалюють ілюстрації до прочитаних творів, зліплять героїв казок, виготовлять власні книжечки (вихователь і батьки для дітей; вихователь – для дітей та разом з ними; батьки для дітей та разом з ними; дитина - для себе), закладки, запрошення для молодших дітей та батьків на різні заходи, що організовуватимуться в книжковому куточку. Ця справа технічно нескладна, але разом з тим, вона потребує значної праці душі, фантазії, сумління, охайності перед усім - від дорослого, адже він її ініціює і керує нею.
В осередку книжки бажано влаштувати періодичні книжкові виставки. Вони можуть бути присвячені знаменним датам, творчості дитячих письменників. Не менш важливо, щоб тематика відповідала уподобанням дошкільнят, їхнім потребам, інтересам. Якщо доповнити виставку роботами дітей та розробити сценарій її відкриття, вона запам’ятається малюкам надовго (наприклад, виставки «Улюблені книжки», «Цікаве про природу», «Книжки про техніку», “Метелики”).
Щодня можна призначати «бібліотекаря» - дитину, яка видаватиме літературу іншим, стежитиме за станом книжок та порядком у куточку книги. Така роль дає малюку більше самостійності, відповідальності.
Як же зробити осередок книги не тільки зручним для малюків, а й таким, що розвиває пізнавальну активність, емоційність, творчість?
Спочатку слід дібрати книжки для бібліотечки. У цій справі можуть допомогти батьки вихованців ДНЗ. Як засвідчує практика вони охоче передають у дитячий садок ті книжки, з яких їхні діти вже «виросли». А завдання педагога подбати про те, щоб твори відповідали вікові та розвиткові дошкільнят групи. Тому доцільним є обмін літературою з вихователями інших груп.
Важливо добирати книжки гуманістичного спрямування, які не спонукають до агресії, не навчають негативних вчинків. Читаючи сучасні книжки можна помітити, що в багатьох із них змінено зміст старих казок. Наприклад, у казці про Червону Шапочку Вовк уже не ковтає бабусю; три ведмеді вже не виганяють Машу, а дружать із нею. Так оновлені казки виховують доброзичливість, а не жадібність і злостивість.
Добираючи класичні твори, не можна не перейматися проблемами оцінювання їх якості, бо такі твори вже визнані. А от добираючи сучасні, слід поставитися прискіпливо до них. Тексти мають бути високохудожніми. Мова – відповідати сучасним літературним нормам. Сучасні дослідження показують, що систематична, різнопланова робота з художнім словом сприяє формуванню основ грамотності вже з раннього віку. На жаль, останнім часом нерідко зустрічаються книжки з елементарними логічними, стилістичними, орфографічними помилками. Якщо книжка містить наукові відомості, то переконайтеся у їх достовірності, оскільки існують навіть енциклопедії, де павука відносять до комах, а пінгвіна «селять» на північному Полюсі.
Ілюстрації теж мають бути високохудожніми, за стилем виконання відповідати змісту твору, його основній ідеї. Не женіться за надто яскравими ілюстраціями. Вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят. Надмірна декоративність малюнків може зашкодити їхній пізнавальній цінності (так яскраво-червона корова викликає подив, та навіть протест у маленького читача). Дошкільнята хочуть вірити в зображене і вважають, що так, як намальовано, має бути насправді. Ось чому дитяча книжкова ілюстрація потребує ретельної предметної та психологічної виразності, реалістичності зображень. Досвідчені художники малюють для малят м’якими барвами, враховуючи особливості їхнього несформованого зорового апарату.
Небезпечним для зору дошкільнят є також глянцевий (блискучий) папір, який на жаль, останнім часом часто використовують у книгодрукуванні.
На полиці-вітрині у куточку книги варто виставити вже прочитані з малятами книжки. Після ознайомлення з іншими вітрину слід обновити. Куточок книги доповнять портрети письменників, репродукції картин, серії ілюстрацій до казок, дитячі журнали, фотоальбоми.
Заняття у куточку книги передбачають виховання у дітей бережливого ставлення до неї. Якщо книжки таки потребують ремонту, слід відкрити «книжкові лікарні». Малюки із задоволенням робитимуть такий ремонт під керівництвом вихователя, а старші – самостійно. Варто також відвести окреме місце матеріалам для «лікування» книжок.
Підкреслимо, що майже всі описані форми роботи є колективними. А спільна праця згуртовує дітей, спонукає до їх творчості. Дитяча книга традиційно розглядається педагогами як засіб розумового, морального, естетичного виховання. За словами В. О. Сухомлинського «читання книг - стежина, якою вмілий, розумний, вихователь знаходить шлях до серця дитини».
Тож зробімо все, аби у дитячому садку книжка, як казкова пташка фенікс – символ вічного оновлення та безсмертя, знайшла своє відродження, радувала своєю присутністю та дієвістю.
Матеріал підготувала Ірина Терещенко,
методист з дошкільної освіти
Славутицького міського
методичного центру відділу освіти, що на Київщині
