Сучасні вимоги до читацьких умінь.
Міжнародний досвід їх вимірювання
Є три види читачів:
перший – це той, хто насолоджується, не розмірковуючи,
другий – хто судить, не насолоджуючись,
і третій, серединний – хто судить, насолоджуючись, і, насолоджуючись, розмірковує.
Саме останній і відновлює твір знову.
Й.В. Гете
Є три види читання:
перший – читати і не розуміти;
другий – читати і розуміти;
третій читати і розуміти навіть те, що не написано
Я. Княжнін , російський драматург і поет
В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль. Сьогодні читання пронизує всі сфери нашого життя. Воно покладене в основу інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, а також щоденної діяльності людини. Важко уявити людину, яка б не послуговувалася читанням у повсякденному житті (читання газет, журналів, програми телепередач, розклад руху певного виду транспорту, керівництва з експлуатації будь-якого побутового приладу, кулінарних рецептів та ін.). Більшість сучасних професій передбачають читання інструкцій, факсів, угод, поштової кореспонденції, ділових паперів.
Проблема читання – одна з найважливіших і в навчально-виховному процесі в школі. Читацькі вміння починають і фактично закінчують формуватися в учнів на уроках читання в початкових класах.
На інших уроках в основній і старшій школах уміння читати не є об’єктом цілеспрямованого, систематичного опрацювання, тому спеціально в учнів не розвиваються (на відміну від розвинених країн світу, де роботі з текстами приділяють увагу на всіх рівнях освіти). Однак уміння, сформовані на уроках читання в початковій школі, не можуть повною мірою забезпечити необхідний рівень подальшої інформаційно-інтелектуальної діяльності сучасних учнів.
Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, своєю чергою, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою освіти людини протягом усього життя.
“Чи вмієте ви читати?” – якщо таке запитання запропонувати сьогоднішнім школярам, то воно принаймні викличе здивування. “Звичайно, що вміємо”, – таку відповідь дадуть діти.
Але якщо казати не про вміння складати літери у слова, а про сприйняття прочитаного, тоді, мабуть, для багатьох учнів проблема читання є дуже актуальною.
Великий Гете казав, що він усе своє життя вчився читати, але так і не опанував це мистецтво повністю.
Як же можна вирішити цю проблему? Що, власне кажучи, ми можемо зробити, щоб залучити дітей до книги? Чи є критерії оцінки читацьких навичок? Що таке читацька культура? Спробуємо дати відповіді на ці запитання.
Досліджуючи різні аспекти читання, сучасні науковці використовують поняття “грамотне читання”, “читацька грамотність”, “читацька компетентність”, “читацькі вміння”.
Читацькі вміння це:
- вміння читати, сприймати надруковане;
- оволодіння навичками самостійно і продуктивно працювати з різноманітними друкованими і електронними джерелами інформації, користуватися довідково-пошуковим апаратом бібліотеки, прикнижковою бібліографією, іншими сучасними джерелами інформації.
Читацька культура – це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати інформацію.
Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності людини разом із родинним вихованням мають стати шкільні уроки читання в початковій школі, та літератури у середній та старшій школі.
Вміння читати і розуміти прочитане мають загальнонавчальний характер, а їх сформованість в учнів сприяє ефективній навчальній діяльності з усіх предметів.
Недостатній розвиток читацьких умінь може призвести до серйозних труднощів у навчанні й стати причиною невстигання учнів. А належний рівень сформованості читацьких умінь – запорука життєвого успіху.
Сформованість читацьких умінь передбачає:
- вміння учнів читати незнайомий текст із належною швидкістю і після одного прочитування розуміти фактичний зміст, структуру тексту;
- ділити текст на частини;
- встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між реченнями, абзацами;
- уміння виділяти в прочитаному головне і деталі;
- визначати тему та головну думку тексту, його призначення;
- добирати заголовки до тексту і його частин;
- уміння ставити запитання до прочитаного й відповідати на них.
Сформовані читацькі уміння означають:
- здатність учнів розуміти прочитаний текст, розмірковувати над його змістом;
- аналізувати та критично оцінювати отриману інформацію;
- узагальнювати інформацію, розміщену в різних частинах тексту;
- співвідносити текст із особистим життєвим досвідом;
- висловлювати власну думку, ставлення до прочитаного;
- формулювати гіпотези, висновки і головне – використовувати прочитане в різних навчальних та позашкільних ситуаціях.
Належний рівень сформованості читацьких умінь передбачає:
- здібність учнів використовувати читання як засіб здобуття нових знань для подальшого навчання, використання отриманої інформації в процесі життєдіяльності;
- вміння в різних ситуаціях читати тексти будь-яких жанрів: уривки з художніх творів, біографії, тексти розважального характеру, особисті листи, документи, статті із газет і журналів, інструкції, рекламні оголошення, географічні карти та ін., у яких використовуються різні форми представлення інформації: діаграми, малюнки, таблиці, графіки та схеми.
Проблеми вимірювання читацьких умінь
Необхідною передумовою покращення якості загальної середньої освіти є вимірювання сформованості читацьких умінь учнів. Адже уміння читати – здатність учнів використовувати зміст прочитаного для досягнення власних цілей, розвитку їх знань і можливостей, активної участі в житті суспільства. Саме тому вимірювання читацьких умінь учнів основної школи потребує особливої уваги.
Вимірювання розглядається як формалізований процес оцінювання, який закінчується кількісною оцінкою, а педагогічне вимірювання як оцінювання навчальних досягнень. Вимірювання – необхідна передумова покращення якості загальної середньої освіти.
Однак, незважаючи на те, що проблема читання привертає увагу педагогів, психологів, бібліотекарів і вихователів, дослідження сформованості читацьких умінь учнів загальноосвітніх навчальних закладів залишається поза увагою українських науковців.
Досвід зарубіжних країн
у вимірюванні певних аспектів читання учнів
|
Роки проведення |
Назва |
Коротка характеристика дослідження |
|
1959-1962 |
Пілотне дослідження у дванадцяти країнах |
Тестування проходили 13-річні учні з п’яти галузей, однією з яких було розуміння прочитаного тексту |
|
1968-1972 |
Дослідження з розуміння прочитаного |
Дослідження проводилося серед учнів 10-ти і 14-ти років та учнів випускних класів середньої школи |
|
1985-1994 |
Дослідження з грамотності читання |
У дослідженні брали участь учні 9-ти та 14-ти років |
|
1998-2000,
2001-2003,
2004-2006 |
Міжнародна програма оцінювання знань і вмінь учнів (PISA) |
Тестування проходили 15-річні учні. Кожен цикл дослідження PISA за трьома напрямками: у галузі читання – “грамотність читання”, математики – “Математична грамотність”, та природничих наук – “природнича грамотність”. У 2000 році грамотність читання була основним напрямом. |
|
2002-2003, 2006 |
Міжнародне дослідження з прогресу в грамотності читання (PIRLS) |
Тестування проводилося серед учнів 4-х класів (період переходу від “навчання читанню” до “читання для навчання”). Вимірювалась грамотність читання учнів. |
Як видно з таблиці, у розвинених країнах світу на сьогодні напрацьовано чималий досвід вимірювання деяких аспектів читання учнів.
Розглянемо коротко деякі дослідження, результати яких стали ключовими в усвідомленні читання не лише як проблеми початкової школи, але й усієї системи освіти.
У 1990-1991 рр. Міжнародною асоціацією оцінки навчальних досягнень було проведено дослідження з розуміння прочитаного серед учнів 9-ти та 14-ти років. Учні мали показати вміння читати й розуміти тексти трьох типів – розповідного, пояснювального, і тексту-документа.
Серед завдань, які стосувалися тексту-документа, було, приміром, таке: вивчити шкільний розклад і назвати третій урок, скажімо, у четвер. 9-річним учням додали завдання на упізнавання слова та його співвіднесення з картинкою: треба було вибрати відповідну картинку із чотирьох запропонованих. Після проведення цього дослідження в зарубіжних країнах було створено “Портрет ефективної з точки зору читання школи”. З-поміж основних характеристик цієї школи – увага до розуміння прочитаного. Це означає, що роботі з розумінням прочитаного тексту приділяється увага на усіх уроках.
Упродовж 1998-2000, 2001-2003, 2004-2006 років було проведено дослідження PISA, впроваджене Організацією з економічного співробітництва та розвитку, яке передбачало перевірку грамотності читання, математичної та природничої грамотності учнів.
Дослідження ставило на меті визначення того, чи володіють учні 15-річного віку знаннями та вміннями для повноцінного функціонування в суспільстві. Особливістю дослідження було те, що вимірювалися не конкретні знання з якогось навчального предмета, а рівень умінь, які необхідні для дорослого життя та накопичені під час вивчення шкільних предметів.
У 2000 році російські школярі взяли участь в міжнародній програмі оцінки знань і умінь учнів PISA. П’ятнадцятирічні підлітки, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної і професійної освіти, опинилися на 27-29 місцях із 32 країн, що брали участь у дослідженні. Результати проведеного дослідження показали, що в Росії існують великі проблеми в формуванні грамотності читання, наводять на думку про необхідність пошуку різноманітних шляхів навчання школярів роботі з текстами різного змісту, характеру і формату.
У 2001 і 2006 роках було проведено дослідження PIRLS, Міжнародний проект “Вивчення якості читання і розуміння тексту”, організоване Міжнародною асоціацією з оцінювання навчальних досягнень.
Мета дослідження PIRLS – отримати відповіді на запитання:
- наскільки добре читають випускники вітчизняної початкової школи порівняно зі своїми однолітками з інших країн;
- якими рівнями читацької грамотності володіють учні; ü чи люблять четверокласники читати;
- як сім’я сприяє розвитку грамотності дітей;
- як на сьогодні організований процес навчання читанню в школах;
- чи має процес навчання читанню національні особливості порівняно з іншими країнами і якщо так, у чому вони полягають;
- чи відрізняються методи навчання, які використовують учителі в початковій школі в різних країнах?
та ін.
У дослідженні PIRLS оцінювалися два види читання:
- читання з метою придбання читацького досвіду;
- читання з метою засвоєння та використання інформації.
При читанні літературних й інформаційних (науково-популярних) текстів у дослідженні оцінювалися чотири групи читацьких умінь:
1 – знаходження очевидної інформації;
2 – формулювання висновків;
3 – інтерпретація та узагальнення інформації;
4 – аналіз і оцінювання змісту, мовних особливостей і структури тексту.
В результаті досліджень були визначені чинники, що впливають на формування читацьких умінь:
- читацькі уподобання, елементарна начитаність учителів, їхні професійні знання та уміння
- якість викладання ü кількісне співвідношення учителів і учнів
- навчання читанню в межах кожного шкільного предмета
- адекватна оцінка себе як читача
- соціальний стан, статеві характеристики як учителів, так і учнів
- мова навчання (рідна, нерідна)
- роль і значення читання в суспільстві
- кількість книг на одну особу в публічній бібліотеці
- кількість книг у домашній і шкільній бібліотеках
- кількість газет і журналів на людину
- кількість книжкових магазинів, які знаходяться в тридцяти хвилинах ходьби від дому
- конкуренція читання і телебачення, комп'ютерів, розважальної індустрії загалом тощо.
Після проведення цих досліджень у країнах, які брали в них участь, почали активно обговорювати одержані результати. Представники країн-учасниць міжнародних порівняльних досліджень усвідомили значення читання в усіх галузях життєдіяльності людини й окреслили проблему читання як проблему всієї системи освіти.
Отримані результати:
стали поштовхом для перегляду дошкільної та середньої освіти (Великобританія, Німеччина, Ісландія, Бельгія);
спровокували зміну навчального плану (Бельгія);
спровокували зміну методик навчання читанню (Португалія);
призвели до перегляду вимог до підготовки вчителів (Фінляндія);
почали готувати консультантів читання, які на всіх предметах навчали учнів прийомам роботи з текстом;
з’явилися вчителі читання (Великобританія, Нова Зеландія, США, Фінляндія).
Отже, отримавши результати досліджень, розвинені країни світу швидко усвідомили, що навчання і залучення до читання – серйозна проблема.
На жаль, Україна не брала участі в цих дослідженнях, однак уже здійснила першу спробу визначити рівень підготовки випускників початкової школи, зважаючи на міжнародний досвід, провівши у 2005 році національне моніторингове дослідження якості навчальних досягнень учнів 4-х класів. Важливою частиною цього дослідження було вивчення якості читання та розуміння учнями прочитаного тексту.
У 2007 році Центр моніторингу столичної освіти провів дослідження рівня сформованості навичок читання та розуміння тексту учнів 4-х класів закладів освіти м. Києва. (Детальніше про це йтиметься у виступі Л.О.Корень).
Першу спробу виміряти рівень сформованості читацьких умінь учнів загальноосвітніх шкіл відділ освіти м. Славутича здійснив в рамках експертного вивчення рівня сформованості інформаційно-навчальних умінь в процесі опанування суспільно-гуманітарними дисциплінами. Були розроблені орієнтовні завдання для учнів, узагальнені результати, прийняті рекомендації. Аналогічне вивчення було проведено і в ліцеї. В рамках атестації загальноосвітньої школи № 3 п’ятикласникам було запропоновано виконати тести на виявлення рівня сформованості інформаційних умінь. За результатами аналізу тестування було розроблено комплекс заходів на подолання виявлених недоліків: проведено навчання вчителів щодо методики формування в учнів читацьких умінь, бібліотека активізувала проведення бібліотечно-бібліографічних занять тощо.
У нинішньому навчальному році було запроваджено проведення загальноміської олімпіади з інформаційної культури “БібліонІКа”. (Про результати шкільного етапу ви почуєте у виступі Живець Л.М.).
Ми вважаємо, що першочерговим завданням освіти є залучення учнів та їхніх батьків до читання, усвідомлення важливості читання не лише в навчально-виховному процесі школи, а й у житті взагалі.
Попереду велика методична робота. Необхідно підготувати вчителя, бібліотекаря, котрий би міг кваліфіковано:
- навчати учнів прийомам, стратегіям роботи з текстом на матеріалах шкільних підручників із різних предметів і додаткових матеріалів;
- індивідуально допомагати слабким учням;
- вивчати якість читання;залучати школярів до читання та інформаційної діяльності;
- керувати позакласним читанням учнів
Не менш важливо створити критерії відбору матеріалу, на якому можна було б навчати дітей працювати з текстовою інформацією. Та найголовнішим завданням є розробка критеріїв вимірювання читацьких умінь учнів.
Для того, щоб гарно вчитися, необхідно багато і продуктивно читати. З метою підтримки набутих читацьких умінь спеціалісти радять читати не менше одинадцяти сторінок у день, для їх удосконалювання читати треба набагато більше. Адже сформовані читацькі уміння – запорука успіху.
Підготовлено Л.А.Колосай,
за матеріалами публікацій:
1. Ковалева Г.С., Красновский Э.А. Быть готовым совершенствоваться на протяжении всей жизни. Что понимают в современном мире под грамотным чтением и как им владеют ученики //Русская словесность в школах Украины. – 2008. - № 1. – С.2-7 2.
2.Хорошковська Т., Філінова О. Сучасні професії вимагають… Читацькі вміння учнів і проблема їх вимірювання // Управління освітою. – 2008. - № 29. – Вкладка»Моніторинг в освіті». – С.5-7.
