Розробляв теорію і методику виховання в колективі, теорію сімейного виховання.
1895 р. — семирічного Антона віддали в двокласне початкове училище. Січень 1901 р. — сім'я Макаренко переїздить в р. Крюків. А. Макаренко став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища.
У 1904 р. Макаренко закінчує Кременчуцьке міське училище на «відмінно».
У серпні 1904 р. (у 16 років) Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку викладачів початкової школи.
Весною 1905 р. А. С. Макаренко успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі.
1 вересня 1905 р. (у 17 років) Макаренко приступив до роботи в Крюковськом двокласному залізничному училищі. Він став вчителем російської мови, малювання і креслення. 1 вересня 1911 р. по розпорядженню інспектора народних училищ Херсонської губернії Макаренко був переведений в залізничне училище на станції Долінськая. Антон Семенович став вихователем в учнівському гуртожитку.
У серпні 1912 р. А. С. Макаренко поступає у вчительський інститут в Полтаві і липні 1917 р. закінчує його із золотою медаллю. Після закінчення інституту Макаренко стає вчителем Полтавського Вищого початкового училища, в якому пропрацював до кінця 1917 р. У грудні 1917 р. він переїздить в р. Крюків.
У 1918 р. (у 30 років) Антон Семенович повертається в Крюковське залізничне училище, яке в 1917 р. було перетворено у Вище початкове училище. Тепер Макаренко став керівником педагогічного колективу, відповідальним за виховання дітей. Як директор училища Антон Семенович пропрацював там до осені 1919.
У серпні 1919 р. після заняття Крюкова білогвардійцями Антон Семенович переїздить до Полтави, де стає завідуючим початкової школи.
У вересні 1920 р. (у 32 роки) Макаренко приймає пропозицію Полтавського відділу народної освіти організувати і очолити колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників. У 1921 р. Макаренко ставить питання про привласнення колонії імені М. Горького.
У 1923 р. в Полтавській газеті «Голос праці» з'явилася стаття Макаренко «Колонія імені Горького», а в другій книжці полтавського журналу «Новими стьобаннями» («Новими стежками») — стаття «Досвід освітньої роботи в Полтавській трудовій колонії імені М. Горького». У листопаді 1924 р. закінчилося відновлення садиби Прочуханці, і колонія, донині розосереджена в двох місцях, возз'єдналася на берегах Коломака.
До літа 1925 р. в колонії було 140 вихованців — 130 хлопчиків і 10 дівчаток. У цьому ж році вирішується питання про створення комсомольської організації. У 1926 р. А. С. Макаренко виступив з доповіддю «Організація виховання важкого дитинства» на Всеукраїнській конференції дитячих городків. Доповідь справила велике враження на учасників зборів.
9 травня 1926 р. Антон Семенович разом з 4 вихователями і 11 вихованцями виїхав в Куряж. 15 травня 1926 р. колектив колонії імені Горького прибув в Куряж у повному складі. 26 березня 1927 р. в Куряжі, де за 10 місяців сформувався новий, дружний колектив, святкували роковини народження М. Горького.
Літом 1927 р. Макаренко почав працювати в новоорганізованій Харківській трудовій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського. У листопаді він був призначений начальником комуни. 14 березня 1928 р. на засіданні секції соціалістичного виховання Українського НДІ педагогіки прийнята резолюція, яка засудила виховні методи Макаренко.
3 вересня 1928 р. А. С. Макаренко був звільнений з посади завідувача колонією імені Горького. 1929—1836 р.р. в основному пов'язані з роботою Антона Семеновича в комуні ім. Ф. Е. Дзержинського. Ядром колективу комунарів стали 60 вихованців колонії, направлених в комуну ще в 1927 р.
Пізніше, після відходу Макаренко з Куряжа, до них приєдналися ще близько 100 горьківців. 15.01.1928 в комуні організували комсомол. У 1927-29 р.р. комунари працювали в деревообробній майстерні і в кузні.
1 липня 1930 р. комуна перейшла на повну самооплатність.
У травні 1931 р. відбулася закладка нового заводу електроінструментів.
У 1932 р. виходить в світ перша книга А. С. Макаренко «Марш 30-го року». 7.01.1932 урочисто відкритий перший завод електросвердлилок.
У 1933-35 р.р. виходить у світ «Педагогічна поема».
Вересень 1935 р. — Макаренко призначений на посаду помічника начальника відділу трудових комун Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР.
10.10.1936 р. Антон Семенович бере на себе завідування колонією в Броварах (поблизу Києва), що тимчасово залишилася без керівника.
У 1937 р. Макаренко переїздить до Москви. У 1937 р. виходить книга «Книга для батьків». У 1938 р. — книга «Прапори на баштах».
Антон Семенович Макаренко раптово помер 01.04.1939 р. в приміському потязі на станції Голіцино за 40 км на захід від Москви.
Автор повістей «Педагогічна поема», «Прапори на баштах» та ін. У 1935—1937 працював у Києві заст. нач. відділу трудових колоній НКВС УРСР і керував трудовою колонією у Броварах (на пн.-сх. околиці Києва).
За матеріалами Вікіпедії
