Віктор Семенович Близнець
(10 квітня 1933 р. - 2 квітня 1981 р.)
Віктор Семенович Близнець народився 10 квітня 1933 року в селі Володимирівці Компаніївського району Кіровоградської області. Саме там, за його словами, він “... побачив світ, далекі імлисті обрії, сиві полинові рівнини. ... Небо й степ – оце й заповнило душу, все моє життя.” Найдорожчою людиною був для письменника його батько. Працював він столяром, умів дуже гарно про все розповідати. І був для своїх шістьох дітей “... першою книгою, першою школою, відкривав землю батьків, ... це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога”.
Змалку малий Вітько тягнувся до книжки, до знань. Та лиш хлопець пішов до школи, як почалася війна з фашистами. Довелось пережити голод, страх, знущання. У селі виникла підпільна організація. Про неї, про захмарене війною небо з часом розповість майбутній письменник у своїй першій повісті “Паруси над степом”.
Після закінчення десятирічки 1952 року Віктор їде до столиці і успішно складає іспити на факультет журналістики Київського університету імені Т.Г.Шевченка. Його однокурсниками і товаришами були В.Симоненко, М.Сом, Т.Коломієць, Ю.Ячейкін та інші обдаровані і талановиті люди, теж у майбутньому письменники. Після закінчення університету Віктор Семенович працював за фахом у різних газетах та журналах. Зокрема, був кореспондентом “Комсомольской правды”, завідувачем відділу газети “Комсомольское знамя”, завідуючим відділу шкільного життя журналу “Піонерія” (теперішній “Однокласник”), заступником головного редактора видавництва “Молодь”. І паралельно, за словами письменника А.Костецького, знаходив “... час, аби залишитися наодинці зі своїми думками і творити Літературу з великої літери, як він це розумів”.
Відомий дитячий письменник В.Нестайко так розповідає про своє перше враження від знайомства з В.Близнецем та його оповіданнями. “І от він прийшов – середній на зріст, присадкуватий, з вишневими очима, які він... сором’язливо одводив убік. Поклав мені на стіл тоненький рукопис. І одразу ніяково попрощався й пішов. У рукописі було всього чотири оповідання.
Але він даремно соромився. Оповідання були по-справжньому талановиті, свіжі, щирі, написані соковитою народною мовою. ... Віктор доніс ще кілька оповідань. Так склалася його перша книжка “Ойойкове гніздо”. Потім вийшли повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Звук павутинки”, “Женя і Синько”. До речі, чи не вперше у післявоєнній літературі на сторінках повісті “Женя і Синько” з’явився справжній чортик – непростий і неповторний Женін приятель. Потім була написана чудова лірична казка “Земля світлячків”. У цьому творі Віктор Семенович реалізував усі свої фантазії, залюбленість у народні казки. Герої цієї казки живуть у реальному та казковому світі, наповненому різноманітними пригодами та дивами.
Кілька років Віктор Семенович працював над перекладом з давньоруської на сучасну українську мову епосу “Повість временних літ”, що є для нас головним джерелом знань про життя наших далеких предків. Видано було цей переклад 1980 року з передмовою П.Загребельного, у художньому оформленні майстра гравюри Г.Якутовича. Є у письменника твори для дорослого читача. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей. Усе написане Віктор Семенович пропускав через свою душу і серце. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають, що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям.
Таким був і сам письменник. Усі, хто знав Віктора Семеновича, згадують про нього як про людину дуже щиру, делікатну, з ніжною душею. Людину, закохану у дитинство, у людей, у природу. Про нього доречно сказати словами дослідниці його творчості А.Гурбанської - “Чесний і совісний Близнець”.
Дитяча література 70-х років розвивалася під знаком неписаного правила, за яким вважалося, що читання трагічних творів шкідливе для дитячої психіки. В. Близнець порушив це правило в багатьох своїх творах. Письменник наполегливо культивував трагічний конфлікт в українській літературі для дітей, наголошуючи цим на необхідності говорити з юним читачем про найважливіше — життя і смерть, правду й кривду, любов і ненависть — без присідання й без сентиментального рюмсання.
В. Близнець практично не мав проблем з виданням своїх творів (наскільки це було взагалі можливо), хоч і мусив власноручно нівечити їх, шукати компромісні варіанти. Він не міг сам не бачити свого таланту, однак за такої кількості видань страждав од невизнання. Можливо, цим пояснюється його звернення до творів для дорослих — поява суто соцреалізмівських повістей «Підземні барикади» (1977), «Вибух» (1980). А може, сумлінним виконанням соціальних замовлень він прагнув заробити право на правду в наступній книжці для дітей? А це також роз'ятрювало його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Країна все глибше вгрузала в сонну трясовину. Навесні 1981 р. ситуація, очевидно, здалася В. Близнецеві такою ж безнадійною, як за рік до того — Григору Тютюннику. І він власноруч обірвав своє життя... 2 квітня 1981 року.
1988 року письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки.
ОСНОВНІ ТВОРИ
Близнець В. Вибрані твори: В 2 т. / Редкол.: М.Г.Жулинський, В.А.Костюченко, Ю.М.Мушкетик, В.В.Яременко, - К.: Веселка, 1983
Т.1. Землянка; Старий дзвоник; Женя і Синько / Передм. Ю.Мушкетика / Худож. В.Яворський. – 1983. – 366 с.: [6] арк ілюстр.
Т.2. Паруси над степом; Птиця помсти Сімург; Земля світлячків; Звук павутинки; Оповідання / Худож. В.Мітченко. – 1983 – 432 с.: [3] арк. ілюстр.
Близнець В. Древляни: Повісті / Худож. Б.О.Плюта – К.: Дніпро, 1979 – 301 с.: ілюстр.
Близнець В. Женя і Синько : Повість / Ілюстр. М.М.Левчишин – К: Молодь, 1976. – 191 с.: ілюстр.
Близнець В. Звук павутинки: Повість / Мал. Л.Семенової. – К.: Веселка, 1970. – 116 с.: ілюстр. [мл 84.4 УКР Б 69]
Близнец В. Звук паутинки: Повести / Пер. с укр. В.Беловой, е. Мовчан, Ю.Каминского; Предисл. А.Давідова; Худож. В.Гончаренко – К.: Молодь, 1986. – 368 с.: ил.
Близнець В. Земля світлячків: Повість-казка / Худож. І.Вишинський – 2-ге вид. – К.: Веселка, 1999.- 119 с.: ілюстр.
Близнець В. Землянка: Повість / Худож. оформл. Є.М.Євтушенко. – К.: Дніпро, 1995 – 166 с.
Близнець В. Золота гора до неба: Оповідання / Мал. О.Кожекова. – К.: Веселка, 1980. – 17 с.: ілюсть. – (ДЛя першокласника)
Близнець В. Людина в снігах : Повісті, оповідання / Худож. оформ. І.М.Гаврилюка. – К.: Молодь, 310 с.: ілюстр.
Близнець В. Паруси над степом: Повість / Худож. Г. Марченко. – К.: Веселка, 1965. – 182 с.: ілюстр.
Близнець В. Свято мого дитинства: Оповідання / Худож. Л.Постних. – К.: Веселка, 1990. – 15 с.: ілюстр.
Близнец В. Три повести / Пер. с укр.; Рис. В. Шешкова. – М.: Дет. лит., 1985. – 367 с.
Близнець В. Хлопчик і тінь / Передм. В.О.Базилевського; Худож. оформ. Є.В. Матвєєва – К.: Молодь, 1989 – 301 с.: [4] арк. фото.
Близнець В. Як гуси з’їли свитку: Оповідання / Мал. В.Губенка – К.: Веселка, 1972. – 16 с.: ілюстр.
Близнець В. Як народжується стежка: Оповідання / Худож. Н.Денисова. – К.: Веселка, 1977. – 52 с.: ілюстр.
КНИГИ ТА СТАТТІ ПРО ПИСЬМЕННИКА
Базилевський В. Вольфрамова нить душі // Літ. Україна. – 2003 – 10 квіт. – С. 3
Базилевський В. Рицар совісті // Близнець В. Хлопчик і тінь. – К., 1989. – С. 5-18.
Базилевський В. 138 листів Віктора Близнеця // Літ. Україна. – 1998. – 30 квіт. – С. 5
Бичко В. Письменник і його книга // Близнець В. Партизанська гармата. – К., 1978. – С. 3-6.
Віктор Близнець // Веселка. Антологія української літератури: Т.3. Твори радянського періоду. – К., 1985. – С. 520-521.
Буценко О. Чисті плеса творчості // Література. Діти. Час. 1981 – К., 1981. – С. 37-45.
Васюченко И. В поисках понимания: Мир взрослых в дет. прозе народов СРСР // Дет. лит. – 1987. - №11 – С. 35-36
Васюченко И. От наброска к портрету // Дет. лит. – 1992. - №4. – С. 12-13
Васюченко И. Такая работа: Образы школ. учителей в дет. прозе народов СССР // Дет. лит. – 1989. - №4. – С. 11
Гурбанська А. Віктор Близнець –повістяр // Слово і час. – 1999. - №2. – С. 52-56
Гурбанська А. Звук павутинки // Дивослово. – 2003. - №4. – С. 69-73
Гуцало Є. Письменник і громадянин // Дванадцять місяців. 1983. – К., 1982. – С. 56.
Давыдов А. Он весь – из жизни // Близнец В. Звук паутинки. – К.: 1986. – С. 3-14.
Иванюк С. Еще раз о героях: Пробл. укр. дет. лит. // Дет. лит. – 1989. - №5.- С. 9-10
Кава В. Мир талантливый и сердечный // Близнец В. Три повести. – М., 1985. – С. 3-6.
Костецький А. Теплий вогник на добру дорогу // Почат. шк. – 2001. - №5. – С. 58-60
Маковецький В. З чарівної країни дитинства: (Пам’яті В.С.Близнеця) // Київ. – 1998. - №1-2.- С. 129-132
Мушкетик Ю. До широких обріїв // Близнець В. Вибрані твори: В 2 т . Т. 1. – К,. 1983. – С. 5-11.
Нестайко В. Щемливо бринітиме “Звук павутинки”: Про поет. прозу В.Близнеця // Літ. Україна. – 1993. – 8 квіт. – С. 2
Панченко В. Сила пам’яті: (Штрихи до портр. В. Близнеця) // Укр. мова і л-ра в шк. – 1982. - №3. – С. 12-18
Слабошпицький М. Душа і пам’яті // Дивослово. - №4. – С. 67-69
Стаєцька Л. Свіжий подих вітру: Вибр. твори В.Близнеця у 2-х т. // Література. Діти. Час. 1984. – К., 1984. – С. 97-102. |
