Микола Хвильови́й
(справжнє ім'я - Микола Григорович Фітільов)
(13 грудня 1893, Тростянець — 13 травня 1933, Харків)
 Iншi псевдонiми - Юлiя Уманець, Стефан Кароль.
Український поет, прозаїк, публіцист, критик.
Микола Хвильовий народився 13 грудня 1893 р. в селищi Тростянець на Харкiвщинi (тепер Сумськоï областi) в родинi робiтника. Навчався в початковiй школi, в Богодухiвськiй гiмназiï. Проте освiту здобував здебiльшого самоосвiтою.
У 1914-1916рр. воював на фронтах Першоï свiтовоï вiйни, де саме в окопах, серед солдатськоï маси, усталюються його демократичнi, частково й бiльшовицькi симпатiï.
Першi поезiï почав друкувати в 1917 р. ("Шляхи мистецтва"), а далi - прозу. Був органiзатором збройноï боротьби проти гетьманських вiйськ на Харкiвщинi. Був iнiцiатором, органiзатором i активним членом низки лiтературних органiзацiй ("Гарт", "Ваплiте", "Пролiтфронт").
У столичному Харковi у 1921р. Хвильовий дебютував як поет, видавши поетичнi книги: "В електричний вiк", "Молодiсть".
У 1923 р. окремим виданням вийшла славетна збiрка оповiдань "Синi етюди", наступного року - збiрка новел та оповiдань "Осiнь".
Статтею "Про "сатану в бочцi", або про графоманiв, спекулянтiв та iнших "просвiтян"" письменнику 1925р. розпочав знамениту лiтературну дискусiю.
У 1927 р. Хвильовий разом з Яловим i Досвiтнiм виступив у пресi зi спокутувальним листом i вийшов з ВАПЛIТЕ.
Протягом 1927 -1930 pp. вийшли його "Твори в трьох томах".
Узимку 1928р. Хвильовий поïхав за кордон, наступного року вийшла його поетична книга "Досвiтнi симфонiï".
13 травня 1933 р. прогримiв пострiл, що обiрвав життя Миколи Хвильового, одного з найталановитiших письменникiв XX ст. Сталося це ясного ранку в присутностi М. Кулiша, Г. Епiка, О. Досвiтнього. Хвильовий грав на якомусь щипковому вiрменському iнструментi, декламував вiрш М. Некрасова "Мужичок с ноготок", потiм вийшов до
сусiдньоï кiмнати i там вистрiлив собi у скроню. На столi залишив передсмертну записку: "Арешт Ялового (Михайла Ялового, першого президента ВАПЛIТЕ, на передоднi було заарештовано) - це розстрiл цiлоï Генерацiï... За що? За те, що ми були найщирiшими комунiстами? Нiчого не розумiю. За Генерацiю Ялового вiдповiдаю перш за все я, Микола Хвильовий. Отже, як говорить Семенко,... ясно. Сьогоднi прекрасний сонячний день. Як я люблю життя - ви й не уявляєте. Сьогоднi 13. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунiзм. Хай живе соцiалiстичне будiвництво. Хай
живе Комунiстична партiя".
I хоча самогубство дає можливiсть звинуватити людину в слабкодухостi, але стосовно постатi М. Хвильового говорити про слабкодухiсть важко. Скорiш за все його рання трагiчна смерть була своєрiдним протестом, яким вiн хотiв зупинити лавину репресiй, що насувалася.
Молотки
Витанцьовують, сміються
Дзвінко, дзвінко молотки
Про весілля революцій —
Цоки-цоки-цокотки!
Міх задихався, не встигне,
Важко — міх! — зітхав...
Грюкотіли десь машини,
Я з товаришем кував.
Іскри бризками повсюди
І — нема,
Кузня їх вгорі закруте,
Проковтне пітьма.
А у горні шаруділо
Листя золоте:
Дух міхів підняв на вила,
Віником мете.
Ну і день! Сорочка в піні,
Візерунки на спині,
А в очах перстніє синьо,
Як в червневі дні!
...Тільки це згадав, як танки,
Знову в танки молотки
І виспівують про ранки:
Цоки-цоки-цокотки!..
"Що нам морок"
Там, де вітер
Лепетень
По підметах спрохнялих,
Коливались
Златовіти —
Йшов новітній день!
Гей! Сідаймо всі на релі —
Гайдабурити гайда!..
Морок, смуток? Я веселий —
Молотка дзвінкий удар!
Тіні —
Зникли. Вечір синій
І — кривавий...
Що мені?
Я до цього також звиклий,
Як до мене тьмяні сни.
Уквітчали
Небо зорі...
Зорі списики у простір.
І сьогодні, як і вчора,
Морок хмуриться від злості.
А у мене біля серця
Сиза горлиця туркоче,
Серце з ретязя зірветься
І голубку залоскоче.
Що на морок, що нам смуток?
Ми йдемо — наперекір,
Ми — весни найперші гуси,
Наші дні — червоний вир.
ОСНОВНI ТВОРИ:
Оповiдання
"Наречений", "Мати", "Я (Романтика)", "Арабески",
повiстi
"Сентиментальна iсторiя", "Санаторiйна зона",
роман
"Вальдшнепи".
ДОДАТКОВА ЛIТЕРАТУРА:
1. Гречанюк С День повернення Миколи Хвильового //Украïнська мова i лiтература в школi, 1987. - с.12
2. Донцов Д. Микола Хвильовий //Украïнське слово: хрестоматiя украïнськоï лiтератури та лiтературноï критики XX ст.: В 4 кн. - К., 1994. - Кн.1.
3. Харчук Р. Духовний ренесанс на Украïнi: Микита Шаповал i Микола Хвильовий // Слово i час. - 1991. - с.6.
4. Микола Хвильовий //Iсторiя украïнськоï лiтератури XX столiт тя: У
2кн: Кн.i/За ред. B.E. Донника. - К., 1993.
|
