І ЗНОВУ “ГОЙДАЛКИ”, ДИСКУСІЙНІ..., АБО СУЧАСНА ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ ЧИТАННЯ БІБЛІОТЕКАРІВ
Скажіть мені, що читає бібліотекар, і я скажу вам, чи має він право бути бібліотекарем.
Читання бібліотекаря особливе перш за все тому, що воно – частина його праці і безпосередньо пов’язане з професійним образом в цілому. Це – “повітря бібліотекаря” за образним висловом Н. К.Крупської.
Ми виходимо з того, що бібліотекар мусить знати не лише класичні твори, які вивчаються за шкільною програмою, знати просто необхідно і те, чим цікавляться сучасні діти, які тенденції сучасного літературного процесу, що з того, що виходить сьогодні у світ можна запропонувати дітям.
Перш ніж говорити про те, чому не читають наші діти, треба було б задуматися, а хто і як мав би їх цьому навчити? Ми вже знаємо, що і батьки їхні також, здебільшого, читанням не захоплюються, та й купити книжку не в змозі. А чи може хтось навести багато прикладів молодих вчителів, які вільно орієнтуються в літературному процесі, зокрема в дитячому? Особливо в українському.
І ось ми приходимо до “святая святих” наших з вами обов’язків: допомогти нашим читачам, а, особливо, дітям знайти потрібну книжку, навчити розуміти, що ніякі комп’ютерні ігри, ніякі мультики, ніяка сірятина, що виливається на нашу свідомість з екранів телевізорів, не замінять нам доброї книжки. А для цього люди, професійним обов’язком яких є виховання любові до книжки, повинні бути найактивнішими читачами в суспільстві! Всі показники бібліотечної роботи є міфічними, всі цифри, всі заходи “для галочки” є мильними бульбашками, якщо людина, працюючи з читачами, не знає літератури, не цікавиться літературними новинками і не може поговорити з дитиною, вчителем про прочитану книжку.
Соціологи стверджують, що переважна частина читачів при виборі книжки для читання надає перевагу бібліотекареві. Говорячи про вплив на читацькі інтереси, варто зазначити, що бібліотекарі можуть порекомендувати тільки те, що вони самі читають, цінують і знають. Отож, щоб покращити роботу з художньою літературою в шкільній бібліотеці, перш за все, необхідно удосконалювати літературну освіту бібліотекарів (зокрема, питання оцінки творів).
Всі ці фактори і обумовили вибір такого методичного заходу для шкільних бібліотекарів як дискусійні “гойдалки”. Запозичена у російських колег, надзвичайно цікава форма ознайомлення з новинками літератури ось уже третій рік поспіль займає першу позицію в рейтингу методичних заходів для бібліотекарів.
Суть дискусійних “гойдалок” така: кожен із бібліотекарів протягом навчального року читає нові книги сучасних авторів. Перший рік читали твори сучасних українських письменників, на другий – знайомилися з сучасною літературою для дітей. Спочатку було непросто – творів сучасної художньої літератури у міських бібліотеках було годі шукати. Все ж дещо вдалося знайти: прочитали О.Забужко, А.Куркова, , М. Матіос, С. і М. Дяченків. Тоді ж з’явилося нове періодичне видання – журнал “Новочасна література”. Вирішили його передплатити.
Дискусії навколо прочитаного дуже нагадують дитячі гойдалки: від однієї думки до іншої, від захоплення до цілковитого неприйняття і т.п.
Дитячу літературу читали разом зі своїми дітьми: від найменших до не читаючих підлітків. Успіх був вражаючий.
І от 27 травня цього року в читальній залі бібліотеки загальноосвітньої школи № 1 знову зібралися бібліотекарі навчальних закладів міста Славутича на традиційні дискусійні “гойдалки”. За три роки фонди бібліотек навчальних закладів помітно поповнилися примірниками художніх творів сучасних авторів. Цьому значною мірою сприяла реалізація обласної програми “Шкільна бібліотека” в частині поповнення бібліотек новою літературою, а також відкриття у місті книжкового супермаркету. Бібліотекарі, які побували на відкритті супермаркету, не лише придбали новенькі книжки сучасної української літератури, а й особисто поспілкувалися з Ірен Роздобудько, Андрієм Курковим, Анною Багряною та ін. гостями.
Нинішні травневі гойдалки виявилися чи не найцікавішими: автори і твори, які обговорювалися, перечитали більшість із учасників. Бібліотекарі ЗОШ № 1 організували книжкову виставку “Ми читаємо”, яка по ходу дискусії поповнювалася все новими і новими книжками та буклетами про творчість письменників, які презентували бібліотекарі.
Захоплення від прочитаного роману Василя Слапчука “Дикі квіти”
демонстрували Н.Примаченко, Н.Бахметова та Л.Колосай. А ті, що не читали твору, були просто в захваті від художнього читання Надією Бахметовою уривків з роману.
Дискусії точилися також навколо творчості Сергія і Марини Дяченків. Н.Славута детально розкрила творчий шлях письменників, познайомила з романом “Брамник”.
Наталія Сергієнко і Лідія Колосай шукали спільні враження від іншого твору подружжя Дяченків “Долина совісті”. Сприйняття твору виявилося далеко неоднозначним.
Значна увага шанувальників літератури була прикута до творчості Ірен Роздобудько. Мультимедійна презентація, підготовлена Альоною Панченко, познайомила з життям і творчістю письменниці. Дискусія велася навколо творів, які встигли прочитати багато бібліотекарів, а саме: “Ґудзик”, “Зів’ялі квіти викидають”, “Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері” та ін.
Ніна Ремез представила колегам книгу Анни Багряної “Етимологія крові” та нову книжку, котра надійшла нещодавно до шкільних бібліотек “Великі пригоди Павутинки” Тіни Кароль.
З творчістю Андрія Куркова наші бібліотекарі вже були знайомі, однак не без задоволення слухали Світлану Лукіянчук, котра поділилася враженнями від таких його творів як: “Пикник на льду” та “Ночной молочник”.
Твір філософського характеру підготувала до “гойдалок” Валентина Короткевич. На підготовленого читача розрахована книжка Сергія Грабара “Стан душі”, наголосила Валентина.
Наталія Дмитренко презентувала учасникам гойдалок книгу славутицького автора Станіслава Константинова “Сутінки”, яка за результатами щорічного конкурсу “Краща українська книга”, організованого серед своїх читачів журналом “Кореспондент”, у 2008 році вийшла на перше місце серед 10 кращих книжок у номінації “Белетристика”.
Ведучи мову про тенденції сучасного літературного процесу, не можна оминути і такого явища в сучасній українській літературі як відвертий натуралізм в зображенні інтимних стосунків та використання нецензурної лексики. Йдеться про твори Леся Подерев’янського, Юрія Покальчука, Світлани Поваляєвої та ін. В цьому сенсі непросто було презентувати нову книжку Софії Андрухович “Сьомга”. Висловлюючись проти нецензурщини, бібліотекарі були одностайними: таку літературу рекомендувати до прочитання не варто.
Російська література на “гойдалках” була представлена книгами “безумной оптимистки” Дар’ї Донцової.
А наостанок бібліотекарі висловили бажання проводити дискусійні “гойдалки” частіше, хоча б два рази на рік. Отож, будемо читати, будемо дискутувати, відкривати нові імена, шукати істину на широкому шляху у світ Літератури.
Л.Колосай | 
