Пунктом 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 ( 1266-2001-п ), передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, оплачується листок непрацездатності у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. При цьому середню заробітну плату для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно обчислювати виходячи з розрахункового періоду за основним місцем роботи, а сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачуються страхові внески до
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Іншого чинним законодавством не передбачено.

Абзац 4 пункту 14 Порядку ( 1266-2001-п ) (обмеження середньоденної заробітної плати за останнім місяцем розрахункового періоду) застосовується для розрахунку середньоденної заробітної плати працівника за місцем роботи за сумісництвом лише у випадку, коли за основним місцем роботи у розрахунковому періоді відсутній заробіток, а за місцем роботи за сумісництвом він перевищує зазначений максимальний розмір середньоденної заробітної плати.

Заступник директора
департаменту політики державного
соціального страхування                                                                                                О.Постоюк