Як книга прийшла до нас
(Виховна година для учнів 3-4 кл.)
Укладач: Петренко Т.П.
вчитель початкових класів
Славутицької ЗОШ № 1
Мета: дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства та історію її виникнення; популяризувати читання літератури, забагачувати знання учнів засобами залучення до книги; формувати щоденну потребу у читанні книги; сприяти духовному збагаченню особистості, підвищенню культурного рівня.
Обладнання: Виставка пізнавальної літератури для молодших школярів, плакати з прислів’ями та висловами про книгу, малюнки із зображенням різноманітних старовинних книг, воскові дощечки зображення пам’ятника І. Федорову.
Прислів’я та вислови на плакатах:
1. Книга – твій друг, без неї – як без рук.
2. З книгою жити – з добром дружити.
3. Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.
4. Золото добувай із землі, а знання з книг.
5. З книгою дружити – весь вік не тужити.
6. Книга – не пряник, а людей до себе манить.
7. Книга – дзеркало життя.
8. Книга вчить, як на світі жить.
Хід заняття:
Вчитель зачитує загадку.
Бачить – не баче, чути – не чує
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче, правди навчає,
Часом регоче, всіх звеселяє.
Хто ж то така, в світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
Діти: Книга!
Вчитель: Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами чи бабусі. Щодня ми маємо справу з книгою в школі та вдома. А чи думали ви над тим, якою ж була та найперша книга?
Кажуть, що був такий дивак, який розшукував першу книгу по всіх бібліотеках світу. Цілі дні він просиджував серед куп пожовклих старих книг. Книжковий пил густим шаром покривав його одяг і взуття. Але він так і не зміг встановити, яка ж книга була найперша.
Ось саме про це і піде мова на нашому сьогоднішньому занятті. Книга – не періодичне видання у вигляді зшитих листів друкованого матеріалу. Але як ми знаємо, книга, в такому вигляді як зараз, до нас прийшла не відразу. У минулому у неї було багато прообразів. Найперша з них – “людина-книга”. В ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони і вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а в своїй пам’яті. Покоління за поколінням ішли із життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої. Тих, хто розказував перекази, називали сказателями.
Інший спосіб передачі інформації – вузликове письмо. Ним володіли древні китайці, мексиканці. Навіть в наші дні серед жителів країн Південної Америки та Перу зустрічаються люди, які знають мову вузликів. Для вузликового письма потрібна була товста вірьовка і тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини. Шнурки прив’язувались до товстої мотузки особливим способом. Вузлики окремих кольорів мали особливе значення: білий – срібло чи мир; жовтий – золото, багатство; зелений – хліб. Якщо вузлики були не пофарбовані, вони означали числа: простий вузлик – десятки, подвійний – сотні, потрійний – тисячі.
Давайте кожна з команд спробує вузликовим письмом записати такі числа:
1 команда – 1230;
2 команда – 3240;
3 команда – 2570;
4 команда – 4620.
На зміну вузликовому письму прийшло письмо в малюнках. Малюнки виконувались на каменях в печерах, на кістках тварин і навіть на тілі людини. Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи – найстаріші зображувальні знаки єгипетського письма. Ці ієрогліфи дуже схожі на наші ребуси: одні значки означають ціле слово, інші – тільки склад, а треті – букву.
З часом виникло найбільш просте письмо – буквенне, а ще за 700 років до нашої ери з’явився перший алфавіт. Подорожуючі по країнах і народах, букви з каміння переходили на папірус, з папірусу на воскову дощечку, з воскової дощечки на пергамент, а з пергаменту – на папір. Серед цих слів – папірус, воскова дощечка, пергамент вам знайоме лише одне - папір. А що ж означає решта слів?
Папірус, діти, це рослина, з якої вдавнину виготовляли папір. Вона надзвичайної висоти, з товстим стовбуром та довгим вузьким листям. Серцевину цього очерету-папірусу розрізали на смужки, які потім сушили під вагою. В результаті отримували аркуші, на яких і можна було писати. Воскова книга являла собою дощечку, залиту воском. Писали на такій дощечкі сталевою паличкою.
У кожної команди на столі є дощечка, схожа на ту старовинну і ось така сталева паличка, запишіть, будь-ласка, на ній свої імена.
Пергамент – це звичайна оброблена шкіра тварин, на якій писали, а також цю книгу можна було зшити, згорнути. Називається цей матеріал так, бо його вперше почали виготовляти та застосувати в стародавньому місті Пергамі. Книги у пергаменту були дуже дорогими, бо їх також прикрашали дорогими каменями, золотом, сріблом. Всі ці книги писались та оздоблювались вручну, і тому вони потребували багато часу для створення.
Книга на той час вважалася найдорожчим подарунком. Минуло багато часу, доки виник папір та спеціальний станок, на якому книгу вже не писали, а друкували. На Україні основоположником книгодрукування є Іван Федоров, який у місті Львів 25 лютого 1574 році випустив першу українську друковану книгу “Апостол”. В знак пошани І. Федерову в Львові встановлено пам’ятник.
Шанують і люблять цю людину ще тому, що він надрукував також і перший посібник для навчання грамоти – “ Буквар”.
Буквар
Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких барвистих, наче жар,
Але одна – книжкам усім начальник,
І звуть її по-простому – буквар.
Із нього слів не вируба сокира,
Це маленятам – кращий в світі дар,
І мова в нім – легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє він – буквар.
Він нас повів по буквах, як по східцях,
Як по життю – по сторінках своїх.
І от привів нарешті, – подивіться
– У мудрий світ чудесних скарбів – книг.
І, певно, так, коли б не він на світі,
То ми були б, неначе у пітьмі,
І всі – то ми, яскраві й ваговиті,
Мовчали б глухо, наче ті німі.
Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря...
Ось бачите, який складний тернистий шлях долала книга, поки потрапила в такому ось вигляді до нас. Подивіться, діти, на ось цю виставку яких тільки книг ви тут не побачите і кожна з них по-особливому важлива та необхідна. Неможливо уявити собі життя людини без книги. Книга – це те, що несе в собі світ знань.
В народі про книгу складено чимало приказок та прислів’їв, деякі ось перед вами. (Кожна команда отримує по 2-а вислови чи приказки і пояснює їх).
Якщо ми гідно справимось із завданням, то до нас в гості завітає чарівна книга.
(Після вирішення завдання до класу заходить книга).
Книга:
Я – книжка! Я – товариш твій
Й малювать в мені не смій,
Мій гарний вид приємний вам,
То ж бережіть мене від плям,
Не загортай мої листи,
Закладинку чи маєш ти?
Не забувай мене в саду
– Аж дощ зірветься на біду.
Мене в папір ти загорни,
Де взяв, туди і поверни.
Вчитель: Шановна наша люба книго, я думаю, що серед наших учнів немає тих, які себе так нечемно поводять з тобою, бо всі вони знають правила поведінки з книгою і зараз їх тобі самі розкажуть.
Правила поведінки з книгою:
1. Книжку потрібно читати за столом.
2. Брати книгу слід чистити руками.
3. Перегортувати сторінки за верхній угол сторінки.
4. Неможна класти в книгу олівці, ручки та інші речі, які можуть зіпсувати книгу.
5. Для того, щоб швидко знайти потрібну сторінку, користуйся закладинкою.
6. Не читай книгу, коли їси.
7. Не роби в кінці записів, не підкреслюй слова, не малюй на сторінках.
8. Не перегинай книгу під час читання, від цього випадають сторінки.
Книга: Дійсно ви молодці, що знаєте і дотримуєтесь правил поведінки зі мною, бо поважати мене слід хоча б перш за все тому, що я вас навчаю, даю багато цікавого про те, чого ви не бачили. А ще берегти мене треба, бо я – плід праці багатьох невтомних рук, які дбають, щоб я вчасно і в достатній кількості потрапила до вас. Ще з собою я принесла запитаннячка, відповіді я хочу почути саме від вас.
Запитання:
1. Що швидко в книзі допоможе знайти оповідання? (Зміст)
2. Де починається життя книги? (В лісі)
3. В школі ти учень, учениця, а хто ти в бібліотеці? (Читач)
4. З чого починається книга? (З обложки)
5. Чого боїться книга? (Дощу, вогню, брудних рук)
6. На чому в бібліотеці зберігаються книги? (На стелажах)
Книга: Молодці, справились і з цим завданням.
– Ой, але подивіться на мої сторінки. По них блукають гуртом загублені герої, вони шукають свою казку. Що їм бідолахам робити?
Діти: Ми їм допоможемо!
Книга: Ну гаразд, тоді ви відправляєте героїв до тієї казки, з якої вони загубились.
1) Вовк, мисливці, бабуся, Червона шапочка – (“Червона шапочка”).
2) Дід, баби, карито, рибак – (“Казка про рибака і рибку”).
3) Осел, півень, кіт, собака, трубадур, грабіжники – (“Бременські музиканти”).
4) Кіт, лисиця, довгоносий хлопчик, тато Карло – (“Буратіно”).
5) Жаби, ластівка, миша, малесенька дівчинка, кріт – (“Дюймовочка”).
6) Білка, царівна Лебідь, 33 багатирі, цар – (“Казка про царя салтана”).
7) Дядько Федір, Матроскін, Шарик, рушниця – (“Простаквашино”).
8) Дід Андрушка, дочка Мінка, киця Варварка – (“Гіпка”).
Книга: Справились ви і з цим завданням на славу. Я задоволена, що потрапила до вас сьогодні в гості, але мені час прощатися, бо на мене чекають ще інші діти.
Вчитель: Ми теж були дуже раді зустрічі з тобою, люба Книго, вдячні за цікаві розповіді та завдання і в дарунок хочемо заспівати тобі пісеньку “Усмішка” та подарувати море наших щасливих усмішок.
(Звучить пісня у виконанні дітей).
Народні прислів"я та приказки про книгу
Книги - ключ до знань.
Золото добувають із землі, а знання - з книжок.
З ручаїв - ріки, з книжок - знання.
Хліб наснажує тіло, книга - розум.
Книга - міст у світ знань.
Розум без книги, що птах без крил.
З книгою подружишся, розуму наберешся.
Книги читати - усе знати.
Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.
Одна книга тисячі людей навчає.
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
Книгу читають не очима, а розумом.
Книга корисна, коли її читають.
Без хліба легше прожити, аніж без книги.
Книга - світ, книга - серцю привіт.
Дім без книги - день без сонця.
Хороша книга яскравіша за зірку.
Книгу читай, розуму набирай.
Знання - сонце, книга - вікно.
У домі без книги, як без вікон, темно.
З книгою жити - з добром дружити.
Кому книга - розвага, а кому - навчання.
Нема розумного сусіда - з книгою поговори.
Книга - твій друг, без неї як без рук.
У Землі супутник - Місяць, у людини - книга.
Книга добру навчить, від дурного відверне.
Хороша книга - свято.
Весела книжка - твоя радість.
День без книги - що обід без хліба.
Книга - дзеркало життя.
Книга подібна воді - дорогу проб'є усюди.
Источник: http://www.sasl.at.ua | 
