З точки зору багатьох учених, сьогодні ми живемо в період революційної зміни способу життя, що обумовлений мінливим інформаційним простором. Ця ситуація безпрецедентна, але поки що не до кінця нами усвідомлена (багато в чому у зв’язку з тим, що ми просто не встигаємо осмислити ці зміни, які відбуваються так швидко). Особливо яскраво ця ситуація проявляється у великих містах, де діти часто мають багато можливостей для вибору того чи іншого виду медіа. Усе більше дітей живуть у вкрай насиченому інформаційному та матеріальному середовищі, дуже рано потрапляючи в ситуацію вибору. Згідно з даними західних дослідників, сьогодні діти дуже рано можуть вибрати собі свій «стиль життя», у виробленні якого зараз велику роль відіграють ЗМІ.

Спостереження й результати досліджень показують, що найзначніші зміни в розвитку нового телекомунікаційного середовища відбуваються у великих містах, особливо у столицях. Тут багато дітей і підлітків уже живуть у такому новому середовищі або періодично в ньому знаходяться. Ці групи дітей, які вже отримали досвід взаємодії з комп’ютером та Інтернетом, мають нові комунікативні знання й навички (тобто є більш «просунутими» й адаптувались до життя в новому телекомунікаційному середовищі).

Представляємо підсумки невеликого зондажного соціологічного дослідження «Підліток у новому медіасередовищі: риси портрета».

Для ілюстрації узагальненого портрета групи підлітків, які цікавляться комп’ютерами, можна співставити ряд цифр. Із загальної кількості опитуваних підлітків (60 осіб) пригадали: книги (прочитані за останній тиждень) — 29 назв, літературних героїв (хоча велика частина з них такими не є) — 31 (ім’я/прізвище), журналів — 21 назва, газет — 11 назв, комп’ютерних ігор — 82 назви (!), сайтів і сторінки в Інтернеті — 32 імені/назви (!).

На наш погляд, коментарі зайві, оскільки цифри говорять самі за себе.

Соціокультурне «медіасередовище» значно впливає на переваги в дозвіллі дитини, її орієнтацію у виборі того чи іншого виду медіа. Продовжує відбуватись розширення медіасередовища, що оточує підростаюче покоління: зростає кількість каналів комунікації, іде перерозподіл функцій цих каналів.

Сьогодні значно міняється ставлення підлітків до інформації в цілому, і в тому числі до книги, змінюються їхні комунікативні звички та поведінка. Різко зросла потреба школярів у одержанні ними різноманітної інформації та літератури для навчання (як результат триваючої реформи освіти).

Юні читачі великих міст, особливо хлопчики, знаходяться у процесі освоєння нових технологій, вони активно використовують усі доступні їм канали інформації й інформаційні джерела, причому використовують різні функції як старих, так і нових засобів масової комунікації.

Книга не «зникає», у більшій мірі вона залишається як джерело інформації. Задоволення ж юні в більшій мірі одержують від комп’ютерних ігор і журналів. Особливий інтерес у них сьогодні викликають комп’ютерні ігри й Інтернет. Легкість освоєння останнього, так само, як і його багатофункціональне використання, однозначно свідчить про те, що за ним — майбутнє. Опитування дітей і підлітків було проведене на базі дитячої бібліотеки, а також на базі будинку дитячої творчості. В одну підгрупу потрапили звичайні московські підлітки, які цікавляться комп’ютером, — відвідувачі бібліотеки (взаємодіють з комп’ютером у медіатеці), тоді як в іншу підлітки, які одержують під керівництвом викладача початкові основи комп’ютерної грамотності в гуртку. Усього було опитано 60 осіб, по 30 дівчинок і хлопчиків з кожної підгрупи, віком від 10 до 15-ти років (переважали хлопчики-підлітки 13–14-ти років). Цей розподіл на дві підгрупи не остаточний, і деякою мірою він досить умовний: діти і тієї, й іншої групи стикаються з комп’ютерами не тільки у школі чи в гуртку. Досить часто ця взаємодія відбувається вдома, а також у друзів, знайомих, родичів підлітка. Оскільки дослідження такого роду було здійснено вперше, висновки за його результатами мають попередній характер. Разом із тим, на наш погляд, вони сьогодні будуть цікаві багатьом педагогам і вихователям.

У дослідженні нас цікавили такі питання: як саме взаємодіють у життєдіяльності дитини старі й нові засоби комунікації, як міняються погляди та звички дітей і як позначається нова ситуація розвитку «електронної культури» на читацькій культурі дитини й підлітка, а також їх інформаційна грамотність.

Основу групи склали «типові» столичні підлітки з родин із середнім рівнем достатку. Повні родини, де були обоє батьків, склали 73 %, неповні (мати й дитина) — 27 %. Приблизно в половині родин у підлітка були брат, у чверті — сестра, у кожного другого — бабуся, у кожного третього — дідусь. Рівень освіти матерів вище, ніж батьків (63 % матерів, але 36 % батьків мали вищу освіту, інші — середню спеціальну). Коли ми проводили опитування, то опитували всіх тих, хто був на занятті гуртка або прийшов у медіатеку в бібліотеці. У результаті виявилось, що 88 % опитаних — це хлопчики (оскільки саме вони першими освоюють нові технології). 73 % підлітків учились у звичайній школі, інші — у гімназії, ліцеї, спецшколі й ін.

Соціокультурна ситуація та навколишнє столичне середовище школярів, у якому багато різних каналів масової комунікації, різних друкованих та інших матеріалів, впливають на ставлення їх до книги, змінюють читацькі звички та пристрасті.

Насамперед охарактеризуємо сьогоднішню ситуацію з позицій розвитку середовища з різних «медіа» — «медіасередовища» (за допомогою каналів масової комунікації, різних засобів і матеріалів — книг, газет, журналів, аудіоматеріалів, компакт-дисків, комп’ютерних ігрових програм та ін.).

«Екранна» культура продовжує інтенсивно розвиватись, і кількість «екранів», що оточують сучасного школяра у великому місті, постійно зростає: у всіх школярів є вдома телевізори, більше половини родин використовують відеоприставки, відеомагнітофони та плеєри, і навіть комп’ютери були у 62 % родин. У сучасних підлітків є великі можливості вибору того чи іншого способу й засобу для проведення дозвілля, є і свої улюблені медіаматеріали (найчастіше це відеофільми).

На запитання «Що ти робив учора?» багато хто називав кілька видів діяльності. Крім підготовки до уроків — заняття, що стоїть для більшості підлітків на першому місці (його відзначили 68 %), багато хто дивився телевізор (58 %), спілкувалися з друзями (38%), гуляли (35 %), грали в комп’ютерні ігри (33 %), слухали музику (27 %), дивились відеофільми (20 %), займались у гуртку чи секції (18 %), а також читали книги та періодику (17 %). І кожний десятий підліток відвідував Інтернет.

Які ж зміни відбуваються сьогодні в читанні столичних дітей і підлітків? Результати дослідження показують, що сьогодні ці зміни мають і кількісний, і якісний характер. Читання стає одним із чуттєвих соціальних індикаторів, що відображають зміни у способі життя та нових комунікативних звичках і способах поведінки юних москвичів.

Як же ставляться сучасні підлітки до читання? І особливо до читання книг у вільний час? Для того щоб це з’ясувати, ми запропонували їм вибрати з ряду висловлень ті, котрі характеризують їхнє ставлення до читання. Окремо були дані пропозиції, що характеризують їхнє ставлення до періодики. З’ясувалось, що сьогодні в ряді дозвільних занять сучасних підлітків читання періодики «витісняє» традиційне читання книг «для душі». Альтернативу «більше люблю читати не книги, а журнали» вибрали 41 % підлітків, а вибір цього висловлення, як правило, супроводжується, вибором варіанта «коли відпочиваю, люблю почитати що-небудь легке, розважальне» (34 %). «Читання потрібне, в основному, для шкільних занять» відзначили 17 % опитаних, і 9 % віддали перевагу висловленню «Читання — це тільки одержання інформації». 17 % підлітків відзначили варіант «люблю читати, але зазвичай бракує часу». Що ж стосується тих, хто «любить читати книги на дозвіллі», «не уявляє свого життя без книг», то в цілому сьогодні віднести до «книголюбів» можна тільки 17 % опитаних.

Інший полюс — це ті, хто зовсім не любить читати: «багато читати не люблю, це важко», «не тільки я, а й мої друзі не люблять читати» — ці варіанти вибрали 23 % підлітків. Багато хто воліє читати не книги, а журнали. Газети читаються досить рідко, а журнали — часто (45 %) або навіть регулярно (25 %).

Джерело одержання періодики, як правило, — це покупка. Серед журналів підлітками найчастіше читаються «COOL», «Молоток» і «Yes». Читаються також і телегайди — «Тв-парк», «7 днів» та ін. Багато дітей цікавляться журналами, пов’язаними з комп’ютерними іграми, тому читають такі журнали, як «Game exe», «Megaplus», «Mega game», «Ігроманія», а також «Навігатор» і «Хакер». Є й такі, котрі читають «Авторевю» й «Автосвіт». Але лише один підліток читав науково-пізнавальний журнал «Хочу все знати».
Читання книг, і особливо книг, що традиційно входили в читання підлітків — закордонної літературної класики, сьогодні перетерплює особливо сильну зміну. На запитання «Чи читав ти за останні 5–7 днів яку-небудь літературу не за шкільною програмою?» ствердно відповіли 57 %, а негативно — 43 %.

Назвали ці книги 53 % опитаних. Але частина цих книг так чи інакше пов’язана зі шкільною програмою — це книги класиків (Фонвізіна, Лермонтова, Гоголя й ін.) Серед згаданого переважають книги, яким підлітки віддають перевагу, — це пригоди, фантастика, а також детективи. Вплив телебачення позначається на перевазі книг перед «слайдами», кінофільмами та серіалами — «Над гніздом зозулі», «Секретні матеріали», «Мандрівник нізвідки». І лише 12 % згадувань відносилось до книг із традиційного репертуару підлітків — літературної класики (А. Конан-Дойл, А. Толстой, «Князь Срібний», бр. Стругацькі, Р. Кіплінг та ін.).

Це — частина репертуару реального читання підлітків. Про іншу його характеристику можна судити по колу видань, пов’язаних з бажаним читанням, що виявляє їхні читацькі переваги. Тут переважають: гумористичні твори (які відзначили 38 % опитаних), детективи, фантастика й фентезі, а також книги «жахів». Є серед підлітків також і аматори коміксів.

Лише п’ята частина підлітків віддають перевагу на дозвіллі іншому виду літератури — науково-популярним книгам, і приблизно один з десяти цікавиться енциклопедіями та довідковими виданнями. Але книги, присвячені життю цікавих людей, майже не привертають їхню увагу.

Так само, як і раніше, серед підлітків деякі воліють читати на дозвіллі російську класичну літературу (відзначили 12 %). Один з десяти підлітків хоче читати історичну літературу. А ось книгам, що раніше традиційно входили в репертуар читання підлітків та активно ними читались — закордонна класика, — віддають перевагу деякі (14 %). І ці дані підтверджуються не тільки інформацією про репертуар реального читання підлітків (книги, що читаються за останній тиждень), а й відповідями на запитання про їх улюблених літературних героїв.

Половина підлітків або сказали, що в них немає улюблених літературних героїв, або не відповіли на це запитання. З названих героїв половина — це персонажі літературних творів, що вивчались у рамках шкільної програми (Гриньов, Тарас Бульба, Пугачов, Коваль Вакула й ін.). Інша половина літературних героїв — це персонажі книг, улюблених у дитинстві (у більшій частині казок — Кіт у чоботах, Василіса прекрасна, Іванушка-дурачок), а також літературної класики для дітей (Том Сойер, Карлсон, Геракл, Ассоль). Примітно, що ті чотири особи, хто відповів «багато різних», усі відвідували бібліотеки. На жаль, часто називались літературними героями і самі письменники: А. Пушкін, М. Лермонтов, Л. Толстой, Д. Лондон та ін.

І разом із тим серед згаданих майже немає традиційних літературних героїв, були лише один раз названі Моріс Джеральд («Вершник без голови») та Шерлок Холмс. Мало героїв і в тих, хто віддав перевагу фантастиці, — лише один хлопчик, який любить сучасного вітчизняного фантаста Ніка Перумова, назвав серед героїв його персонажів, а інший — А. Хічкока і трьох його сищиків (із серії «Дитячий детектив», що популярний у багатьох школярів 10–14-ти років).

Літературні герої — «мої ровесники», відзначив один із підлітків. Але це, скоріше, лише мрія про героя-однолітка. Почасти це пов’язано з тим, що для підлітків видається, пишеться й перекладається вкрай мало творів, де вони могли б знайти сучасних героїв-підлітків (так званої соціально-критичної літератури, що широко представлена на Заході). Але разом із тим у наявності відхід від традиційної класичної пригодницької літератури, де вони раніше знаходили своїх героїв. Герої та героїні романів А. Дюма, Ф. Купера, В. Скотта, Ш. Бронте, М. Мітчелл та інших, раніше так популярних серед підлітків письменників, поступово «зникають» із репертуару читання підлітка так само, як і читання цих романів — традиційне «читання для душі».

Таким чином, сьогодні багато хлопчиків і дівчинок віддають перевагу журналам, і хоча частка тих, хто читає на дозвіллі, велика, сьогодні це вже зовсім інші читачі, ніж десять років тому.

Телебачення відіграє сьогодні, так само, як і в останнє десятиліття, немаловажну роль у соціалізації особистості. У числі звичайних, щоденних занять воно залишається найбільш розповсюдженим видом проведення дозвілля.

Після готування уроків воно було на першому місці в переліку щоденних занять респондентів (напередодні дивились телевізор 58 % відповідачів). Репертуар програм і передач, які дивляться підлітки, досить широкий і різноманітний. Перевага (також як і в читанні книг) часто віддається гумористичним передачам (їх відзначили 53 % опитаних). На другому місці за популярністю — музичні програми (45 %). Традиційно підлітки, особливо хлопчики (які переважали у вибірці), віддають перевагу передачам про спорт (37 %). Багато респондентів відзначили, що їм подобаються передачі про подорожі, пригоди (35 %), природу, тварин, науково-популярні, освітні програми (28 %). Частина підлітків дивляться інформаційні програми (27 %), один із п’яти — документальні фільми.

І, звичайно, багато хто з них дивиться кінофільми, причому перевага віддається закордонним художнім фільмам перед вітчизняними (40 % і 20 % відповідно). Майже кожний третій з опитаних дивився телесеріали та мультфільми. Приблизно четверта частина опитаних віддавали перевагу також час від часу перегляду ігор, конкурсів, вікторин.

Таким чином, телебачення продовжує відігравати значну роль у житті підлітка, причому функції, які воно виконує, різноманітні: це й новини, і цікава інформація, і освіта, і відпочинок, і різноманітні розваги.
Кожен третій підліток дивиться телесеріали. Усе більше героїв — зразків для наслідування — підлітки знаходять серед «зірок» західних кінофільмів, естрадних співаків і співачок, настільки часто перебуваючих на теле- та кіноекранах.

Починаючи з кінця 1990-х минулого століття і практично непомітно для широкої громадськості, у Москві й інших великих містах пішла «епідемія» комп’ютерних ігор — «ігроманія» серед підлітків (цей термін узятий нами з аналогічної назви журналу).

Серед опитаних 62 % відповіли, що вдома вже є комп’ютер, 39 % напередодні грали в комп’ютерні ігри. Зазвичай підлітки грають: удома — 64 % опитаних, у тому числі на ігровій приставці до телевізора — 35 %, у гуртку або клубі — 26 % і майже половина грає зазвичай у друзів і знайомих (45 %). Частина дітей (14 %) грали в бібліотеці (у медіатеці). Виникає чітке відчуття, що якщо раніше читаючий підліток брав книги скрізь — удома, у друзів, у бібліотеці, то тепер граючий підліток також використовує всі можливості пограти й обмінятись іграми зі своїми друзями.

В «ігровому репертуарі» представлений практично весь спектр ігор, причому якщо дорослі орієнтовані на те, щоб діти та підлітки грали в ігри навчального, розвивального характеру, то самі підлітки, особливо хлопчики, віддають перевагу іграм, які захоплюють, зі швидкою дією, грати в які набагато більш захоплююче. Велика частина опитаних — 49 осіб — написали за нашим проханням назви ігор, що особливо подобаються, — 82 назви ігор (усього 128 згадувань)! При цьому більшість із них — американські, і їх назви написані англійською.

Наведені вище цифри, на наш погляд, однозначно кажуть про одне — інтерес та увага підлітків (і особливо хлопчиків) сьогодні спрямовані саме на комп’ютерні ігри. Не на книги, і навіть не на телебачення, і не на відеофільми, ні — на ігри. З одного боку, це свідчить про моду серед підлітків і юнацтва, але, з іншого, гравців, як дітей, так і дорослих, стає все більше. Ігрова індустрія нарощує обороти, втягуючи в ігри все більше підлітків, юнаків і дівчат…

Сьогодні, у наступаюче століття нових технологій та інформації, комп’ютери з екзотики стають повсякденністю, і підліток одержує можливість пограти й попрацювати на них усюди: 55 % опитаних користувались комп’ютером удома, частина — у друзів (41 %), а також у гуртку, у школі та в інших місцях.

Оскільки ми опитували тих підлітків, які цікавляться комп’ютерами, то ці підлітки вже мали визначені навички роботи з ним. Для того щоб зрозуміти, що вони вміють робити на комп’ютері, ми запропонували їм вибрати альтернативу при відповіді на запитання: «Якою мірою ти вмієш користуватись комп’ютером?». Відповіді підлітків: «можу грати» — 91 % респондентів, «можу працювати в «редакторах» — 32 %, «можу обробляти аудіо- та відеозаписи» — 15 %, «можу програмувати певною мовою (мовами)» — 24 %, «можу працювати в Інтернеті; створити сайт, обновляти сайт» — 13 %.

І хоча грати в комп’ютерні ігри вміє переважна більшість, деякими навичками користувача володіють лише близько третини опитаних, а основами комп’ютерної грамотності — менше чверті підлітків.

Вражаючі результати ми одержали при відповіді на запитання: «Чи користуєшся ти Інтернетом?». Виявилося, що близько третини вже їм користуються, тоді як інші дві третини хоча й не користуються, але хотіли б це зробити. Джерела доступу до Інтернету: основний — це свій дім, друзі, знайомі, школа, гурток та ін. Існує поширена думка про те, що зазвичай підлітки в Інтернеті займаються двома речами: спілкуються («чатяться» — тобто обмінюються посланнями на «чатах» — у місцях, де можна листуватись у реальному часі), або «бовтаються» (тобто переглядають сайти випадковим чином, без визначеної мети).

Однак наше локальне дослідження показує, що це не так. Ті з них, хто має доступ до Інтернету, так позначили свою діяльність у мережі: переглядаю сайти/граю в мережні ігри — 53 %, скачую інформацію — 44 %, користуюсь електронною поштою — 31 %, спілкуюсь на чатах — 25 %.

Таким чином, підлітки, незважаючи на те, що вони тільки почали користуватись Інтернетом, активно використовують увесь спектр наданих їм можливостей. 29 осіб назвали 31 улюблений сайт (серед них дуже багато сайтів, присвячених іграм). Сучасні діти-підлітки надзвичайно швидко освоюють кіберпростір!

Спеціальний блок запитань анкети був присвячений інформаційним потребам і ресурсам. Насамперед підлітки шукають інформацію для виконання шкільних завдань — 52 %, а також додаткових завдань (гуртка, клубу) — 16 %. Однак один із найбільш значущих — мотив «для задоволення власної цікавості» — 68 %!

Для підлітків сьогодні характерне використання всього спектра каналів і джерел інформації. Так, звичайно вони знаходять інформацію: удома (у домашній бібліотеці — 60 %, за допомогою CD-ROM — 28 %), за допомогою батьків — 37 %, у друзів і знайомих — 37 %, у загальнодоступній бібліотеці — 32 %, дитячій, юнацькій бібліотеці — 20 %, шкільній бібліотеці — 19 %, в Інтернеті — 23 %.

Де ж вони довідуються про найцікавіше? З телевізора/радіо — 54 %, з періодики — 54 %, від друзів — 52 %, на уроках у школі — 41 %, із книг (не підручників) — 29 %, з підручників — 20 %, Інтернету — 14 %, у бібліотеці — 14 %.

Ці відповіді підтверджують вищесказане: підлітки використовують багато джерел одержання інформації, у тому числі як ЗМІ, так і «шкільні», однак те, що цікаво їм самим, вони в більшому ступені одержують за допомогою телебачення та журналів.

Соціокультурне «медіасередовище» значно впливає на переваги в дозвіллі дитини, її орієнтацію у виборі того чи іншого виду медіа. Продовжує йти розширення медіасередовища, що оточує підростаюче покоління: зростає кількість каналів комунікації, іде перерозподіл функцій цих каналів.

Сьогодні значно міняються ставлення підлітків до інформації в цілому, і в тому числі до книги, їхні комунікативні звички та поведінка. Різко зросла потреба школярів у одержанні ними різноманітної інформації та літератури для навчання (як результат триваючої реформи освіти).

Юні читачі великих міст, особливо хлопчики, знаходяться у процесі освоєння нових технологій, вони активно використовують усі доступні їм канали інформації й інформаційні джерела, причому використовують різні функції як старих, так і нових засобів масової комунікації.

Визначальним фактором при виборі книжкової чи «екранної культури» стає доступність дитині «екрана» («екранів») так, наприклад, наявність у них удома (у тому числі належного самій дитині); у друзів і в інших місцях. Міняється не тільки ставлення дітей і підлітків до інформації в цілому, а й до книги — характер читання та багато його характеристик.

Вплив «екранної культури» на читання здійснюється різним чином. Читання стає більш функціональним (інструментальним): або книга читається для виконання шкільного завдання, або — для відпочинку. «Модель читання» підлітка стала більше схожою на «модель читання» дорослої людини: частина книг — для навчання (роботи), частина — суто для відпочинку (рекреації, релаксації). «Зникає» та частина підліткового читання, яке було «для душі» і, ймовірно, для самоосвіти. Частину часу, що раніше витрачалась на читання, замінили телеперегляди та комп’ютерні ігри. Тож можна говорити про те, що, нехай не повною мірою, але в якомусь ступені «заміщення» книжкової культури «візуальною» усе-таки є! Яскраво виражений мотив: «хочу почитати що-небудь легке, розважальне», що тісно пов’язано з перевагою на дозвіллі журналів з купою ілюстрацій (що, на наш погляд, також є результатом впливу на читання візуальної культури). Романи читаються значно менше, ніж раніше; у репертуарі читання підлітків мало романів закордонної класики, які десятиліттями залучали попередні покоління (у тому числі й їхніх батьків). У сучасних підлітків практично немає літературних героїв.

Книга не «зникає», у більшій мірі вона залишається як джерело інформації. Задоволення ж юні в більшій мірі одержують від комп’ютерних ігор і журналів. Особливий інтерес у них сьогодні викликають комп’ютерні ігри та Інтернет. Легкість освоєння останнього, так само, як і його багатофункціональне використання, однозначно свідчить про те, що за ним — майбутнє.

 

„Відкритий урок: розробки, технології, досвід” № 02/2008