Понеділок, 18.11.2024, 03:25
Вітаємо на сайті САШБ! Гость | RSS

Славутицька асоціація шкільних бібліотекарів

Головна | Реєстрація | Вхід

Методична скарбничка бібліотечного фахівця

Головна » Статьи » Організація роботи бібліотеки » Моделі бібліотек

МЕДІАТЕКА ЯК СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ БІБЛІОТЕКИ

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ДЛЯ ЮНАЦТВА

МЕДІАТЕКА ЯК СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ БІБЛІОТЕКИ

(КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ)

Укладач Ворона Юрій Анатолійович

Сьогодні бібліотеки намагаються відповідати сучасним інформаційним потребам користувачів у отриманні освіти, професійному самовдосконаленні та культурному збагаченні і саме тому створюють структурні підрозділи, які за своїм обладнанням, ресурсним фондом, змістом роботи і сервісом мають відповідати цим вимогам. Одним із різновидів таких підрозділів є медіатеки.

Останнім часом бібліотечними фахівцями (і не тільки) став застосовуватися термін “медіатека”. Пов’язано це, перш за все, із збагаченням видової структури фондів книгозбірень електронними носіями інформації – мультимедіа (Європейська Комісія у 1988 р. визначила, що мультимедіа – це колекції зображень, текстів і даних, що супроводжуються звуком, відео, анімацією та іншими аудіовізуальними ефектами, враховуючи інтерактивний інтерфейс та інші механізми управління)*, появою нових функцій на тлі впровадження в бібліотечні технологічні процеси комп’ютерних форм обслуговування користувачів та розвитку на цій базі сучасного репертуару послуг. Отже, бібліотеки намагаються не відставати від вимог часу, адже використання цифрових технологій для певних категорій сучасної молоді вже стало соціальною звичкою. Не є секретом те, що серед юнацтва існує масове захоплення слуховими і візуальними медіа, відвідуванням комп’ютерних клубів, Інтернет-кафе, де кожний з них занурюється у свою віртуальну країну. Зазначимо також, що спеціалісти виокремлюють наступні мотиваційні напрями користування Інтернетом: пізнавальний, комунікативний, продуктивний, комерційний та розвиваючий. (Библиотековедение.– 2004.– № 5.– С. 56)

Термін “медіа” (лат. “media”) в широкому розумінні фахівці трактують як комунікативні засоби і ресурси, що використовуються для передачі інформації, накопичення знань. До них відносять телебачення, радіо, кіно, електронні носії інформації, про які ми згадували раніше, мову, друковані джерела, а також зображення.

У сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі зустріча-ться досить велика кількість версій трактування медіатек. Існує думка, що медіатека – це загальна назва зібрання цифрових носіїв інформації (CD/DVD, дискет) або наявність комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет з її мегаресурсами і вільним доступом до них користувачів. Дехто з фахівців розглядає медіатеку як окремий інтегруючий структурний підрозділ бібліотеки, що дає можливість користуватися виключно мультимедіа, електронними ЗМІ, Інтернетом та сервісом комп’ютерних послуг.

У фаховому термінологічному словнику “Библиотечное дело” (М., 1997), виданому Російською державною бібліотекою, під “медіатекою” розуміється організація або служба, в обов’язки якої входить збирання, зберігання і надання користувачам аудіовізуальних матеріалів.

У навчально-практичному посібнику “Аудиовидеотехнические средства в библиотеке” медіатека трактується (мовою джерела) як “объединение бумажных носителей, картин, фонограмм, диафильмов, видео- и кинофильмов, мультимедиа и других электронных носителей информации”.

У Німеччині і Франції “медіатекою” називають бібліотеку, що надає користувачам друковані видання, відеофільми, електронні носії та іншу оперативну інформацію. Прикладом такої бібліотеки є Штутгардтська медіатека у ФРН.

У бібліотечній практиці є приклади трансформації на медіатеки відділів мистецтв, адже саме їх зібрання є тим системостворюючим фондовим ядром, навколо якого останнім часом активно концентруються сучасні мультімедіа (нагадаємо, що у бібліотеках усе ще зберігаються значні ресурси кінофотофо-нодокументів: кінострічки, слайди, кінофіші, грамплатівки, діафільми, фотографії, ізокартки тощо, початок комплектування яких припадає ще на 60-ті роки минулого століття. До речі, всі ці документи і зараз мають велику історичну, краєзнавчу, художню, естетичну, дослідницьку цінність і їм за допомогою сучасного технічного обладнання можна надати “друге” життя). Сьогодні найбільше поширення знаходить практика надання відповідних функцій бібліотечним Інтернет-центрам (оскільки в їх розпо-рядженні є певне технічне і комп’ютерне оснащення), поєднання традиційних та непаперових носіїв інформації.

О. Самохіна, завідувач медіатеки Російської державної юнацької бібліотеки, описуючи власний досвід її створення, зауважує, що в концепції структури цього підрозділу реалізовано ідею поєднання читального залу з комп’ютерним оснащенням і фондом на цифрових носіях.

Отже, думки та шляхи щодо організації такої структури досить неоднозначні і різноманітні. У цьому матеріалі вашій увазі пропонуються певні теоретично-практичні поради щодо концептуальних та організаційних підходів до створення медіатеки як багатофункціонального структурного підрозділу на базі бібліотеки у контексті всього інформаційно-бібліотечного сервісу установи. Що ж мається на увазі?

Безперечно, створення медіатеки, що відповідатиме сучасним вимогам, потребує окремого приміщення, відповідного фонду на різних носіях інформації та сучасних технічних засобів для користування ним, забезпечення користувачам прямого доступу як до віртуальних ресурсів самої бібліотеки (її електронних баз даних, каталогів або картотек, власного веб-сайту), так і до зовнішнього електронно-інформаційного простору за допомогою Інтернет (освітні веб-сайти і портали, дистанційні форми навчання, електронні бібліотеки художньої літератури, наукові тексти, енциклопедії, словники, бібліографічні та фактографічні бази даних і електронні каталоги інших бібліотек тощо), ЗМІ (перегляд та прослуховування теле,– радіопередач, участь у їх інтерактивних формах).

По-друге, обов’язки між фахівцями, які працюють у цьому відділі (бібліотекарями, медіаспеціалістами, фахівцями з обслуговування комп’ютерів та мереж) мають чітко розподілятися, і усі вони разом повинні бути здатні надавати допомогу користувачам у пошуку або орієнтації у світі наявної друкованої та електронної інформації, навчати навичкам її ефективного використання, забезпечувати індивідуальне чи групове обслуговування відвідувачів медіатеки, роботу і модернізацію відповідного технічного оснащення. Вони також повинні узяти на себе функції, пов’язані з обліком наявних і віртуальних користувачів, а також турбуватися про можливе до укомплектування фонду медіатеки друкованими та машинозчитуваними документами (відеокасетами, аудіо, СD/DVD), його облік, надійне зберігання, створення нових власних відео- та фонозаписів, цифрових версій документів, накопичення відповідних ресурсів з мережі Інтернет, що відповідатимуть інформаційним потребам користувачів і не дублюватимуть документні зібрання інших відділів бібліотеки. Тобто це має бути сукупність фахівців, які знаходять спільну мову щодо належної підтримки і розвитку свого відділу, мають єдине баченням його близької та подальшої перспективи.

По-третє, слід чітко визначити соціальні функції та завдання медіатеки, розподілити зони роботи користувачів з окремими носіями інформації (місця для читання книг і періодичних видань, комп’ютерний та телерадіокомунікаційний блок, фоновідеотека), напрацювати форми індивідуального, масового та інформаційного обслуговування користувачів, впровадити певний репертуар послуг, постійно займатися навчанням і підвищенням кваліфікації фахівців відділу, організувати партнерську взаємодію з освітніми закладами, музеями, благодійними організаціями і фондами тощо.

У чому полягають переваги медіатеки для користувачів за умови її відповідного сучасного інформаційного оснащення? Цей відділ може, надаючи послугу, скористатися безмежними документальними ресурсами (тільки інформаційні ресурси мережі Інтернет сьогодні складають понад 10 мільярдів документів (веб-сторінок), до яких практично можливий вільний доступ користувача, а з використанням засобів телебачення, радіо, інших мас-медіа, цей ресурс додатково збільшується. Також перевагою є якісно нове забезпечення умов роботи для кожного відвідувача. У медіатеці відвідувач залучається до нової для нього самостійної діяльності з отримання різних видів інформації: (вербальної, образної, текстової, слухової, графічної) за короткі проміжки часу. Юнак або дівчина мають змогу скористатися різними інформаційними засобами для створення самостійних творчих продуктів у процесі навчальної або професійної діяльності, організувати корпоративну або власну веб-сторінку з будь-якої теми, поспілкуватися з друзями з різних куточків світу, взяти участь у багатьох конференціях, форумах, диспутах одночасно. Збільшується самостійність користувача у виборі джерел, організації власної навчальної діяльності (він може здійснювати самоконтроль, отримувати детальні пояснення з окремих питань), а також дозвілля.

За умов сучасного технічного оснащення медіатека дозволяє і передбачає формування та створення електронних версій підручників, журналів, художньої літератури, використання певних спеціальних технологій роботи в Інтернеті, фрагментів текстів, зображень, окремих звуків, схем, які можуть суттєво доповнювати те чи інше джерело або стати частиною віртуального інформаційного ресурсу всієї бібліотеки.

Також важливим є те, що користувач в умовах медіатеки має змогу за необхідністю комфортно скористатися всіма носіями інформації, а це залежатиме від вміння бібліотечних працівників організувати процес максимального задоволення запитів у той чи інший спосіб.

Ми пропонуємо своє бачення створення таких ресурсів на допомогу освіті, але теоретично це може бути й формування ресурсів на допомогу розвитку естетичних смаків юнацтва, її творчих здібностей, краєзнавчого напряму тощо.

Чому ми вибрали освіту? Зауважимо, що значення освіти та самоосвіти, у тому числі електронної, сьогодні зростає в усьому світі і є одним із суттєвих факторів формування сучасного суспільства, яке дедалі більше звертає увагу на знання та підвищення рівня та якості їх здобування. Наведений приклад розподілу освітніх електронних ресурсів (ОЕР) за групами, на наш погляд, дозволить працівникам медіатеки, по-перше, продуктивно організувати роботу користувачів, а по-друге – максимально спростити процедуру поповнення відповідних ресурсів.

1. Навчальні програми, тренажери.

ОЕР цієї категорії – це цілісний завершений програмний продукт, призначений для вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни, її розділів, тем, відпрацьовування і вироблення певних навичок. Як правило, такі ОЕР включають: навчальні матеріали, методичні рекомендації з їх використання, системи контролю вивчення, тести, тренажери тощо. Їх доцільно встановлювати на сервер медіатеки для забезпечення колективного або індивідуального доступу до них.

2. Предметні електронні бази даних.

Оскільки в Україні ринок мультимедійних освітніх джерел тільки починає формуватися, доцільно в рамках медіатеки створювати також свої комплексні або предметні електронні бази даних (ПЕБД). Це може бути універсальний набір окремих навчальних, методичних, ілюстративних, звукових матеріалів, що належать до відповідних освітніх програм (галузей знань) або знадобляться для поглибленого вивчення шкільних, вузівських навчальних предметів тощо. Систематизація їх за темами, типовими і видовими ознаками дозволить у подальшому максимально полегшити бібліотекарю пошук необхідних джерел і покращити сервісне обслуговування користувачів.

3. Довідники, енциклопедії, програми, бібліотечки з аудіо- або відеовідтворенням.

Електронні довідники та енциклопедії, навчальні програми, тексти художніх творів у візуальному або звуковому вигляді можуть бути представлені як самостійними програмними продуктами на окремих CD/DVD, так і вигляді Інтернет-ресурси, про які йтиметься нижче.

4. Інтернет-ресурси.

Використання ресурсів Інтернету передбачає два режими: off-line і on-line. Режим off-line не потребує постійного безпосереднього контакту з віддаленим джерелом інформації у реальному часі. Достатньо “скачати” цей ресурс і працювати з ним автономно. Використання подібних ресурсів дозволяє долучатися зацікавленим категоріям юнацтва до електронних збірок рефератів, дипломних проектів, посібників тощо. Робота в режимі on-line передбачає постійний зв’язок, під час якого відбувається обмін інформацією.

У мережі Інтернет існує багато пропозицій щодо мультимедійних навчальних курсів, інтерактивних шкіл, навчальних програм, тестів тощо. Зокрема, в Україні діє понад 600 подібних веб-сайтів (Дистанційне навчання: Реком. бібліогр. покажч. / Держ. б-ка України для юнацтва; Уклад.: Ю. Дідик, О. Львович.– К., 2006.– 23 с.)

У російському сегменті Мережі існує спеціальний журнал “Вопросы Интернет-образования” (http://vio.fio.ru/vio_site/default.htm.

Бази даних в Інтернеті – це набір однорідної інформації з тієї чи іншої теми.

Архіви навчальних програм – це ресурси, що призначені спеціально для “скачування” і саморозархівуються.

Текст або текстові файли, на сайтах Інтернету – це тексти, виконані за допомогою HTML.

Гіпертекст – текст, що має гіперпосилання (фрагмент тексту, або ілюстрацію), що є посиланням на інший ресурс в цьому ж документі або на інший сайт, портал.

Графіка – схеми, фотографії, картини.

Анімаційні фільми, відеоролики, об’єкти, що рухаються або якимось чином трансформуються, – це, наприклад, віртуальні конструктори, формули хімічних процесів тощо.

Програма медіатеки з підтримки освіти передбачає також партнерські взаємозв’язки з регіональними навчальними центрами, навчальними закладами різних рівнів акредитації, органами влади.

Ресурси Інтернету для користувачів практично безмежні. Вони дають змогу знайти будь-яку інформацію. Але в такій ситуації бібліотекар мусить взяти на себе місію керування змістом інформації, тобто турбуватися про те, щоб ця послуга перш за все була пов’язана з духовним збагаченням, соціалізацією та інтелектуально корисним дозвіллям.

Зауважимо також, що зарубіжні бібліотеки при формуванні мультимедійних документів керуються порадами ЮНЕСКО, які містять наступні принципи відбору і загальні критерії:

§ зібрання мультимедіа – дотримуватися видового, кількісного і тематичного балансу масиву документів;

§ чистота зібрання – уникати непрофільних документів при формуванні медіатеки;

§ внутрішня цінність – збирати документи, що не втратять своєї цінності протягом певного часу;

§ обставини, пов’язані з авторським правом – якщо документ має якісь обмеження щодо надання користувачу послуги копіювання, то варто вирішити, чи потрібен він узагалі для медіатеки;

§ термін зберігання – документи потребують періодичної переоцінки, порівняння з новими надходженнями та зіставлення із загальною стратегією розвитку зібрання.

При формуванні фонду мультимедіа необхідно враховувати такі важливі фактори, як: регулярне вивчення ринку електронних видавництв, відстеження новинок мультимедійного ринку, постійне вивчення інформаційного попиту користувачів.

Програма “Mediathek” допоможе організувати облік мультимедіа, програм, книг, колекційних та інших документів. Більш детально про неї можна дізнатися за електронною адресою: http://www.computerra.ru/today/soft/23082/.

Суттєва ланка роботи медіатеки – створення її довідково-бібліографічного апарату (ДБА).

ДБА має відображати всі види носіїв інформації, що безпосередньо наявні у фонді відділу, а також його внутрішні та зовнішні віртуальні ресурси, і формуватися на двох рівнях: бібліотечному, тобто картки з бібліографічним описом друкованих документів медіатеки заносять у загальні каталоги в залежності від їх змісту, і ДБА, що відображатиме всі види документів, які складатимуть її фонд.

Функції ДБА медіатеки:

інформаційна (відображає наявність конкретного документа у фонді);

адресна (відображає місцезнаходження цього документа);

ціннісно-орієнтуюча (підбір джерел за певною темою, проблемою).

Вимоги до ДБА:

повнота і адекватність фонду;

розкриття фонду в різних аспектах, відповідність бібліографічного опису документів існуючим стандартам;

своєчасне поповнення і редагування (поточне, планове);

взаємозв’язок складових ДБА медіатеки між собою та їх зв’язок із ДБА бібліотеки;

доступність для користувачів.

Склад ДБА: тематична картотека, алфавітно-видові картотеки, ДБА віртуального ресурсу.

Тематична картотека створюється на основі аналітичного опису і повинна розкрити фонд з точки зору його змісту, незалежно від того, на якому із носіїв знаходиться інформація. Формується на основі розробленого рубрикатора. Бібліографічний опис документів, що мають політематичний зміст, дублюється в усіх необхідних рубриках тематичної картотеки.

Алфавітно-видова картотека відображає документ у цілому. Її функція – розкрити фонд медіатеки з усіма видами недрукованих носіїв інформації, що входять до його складу: аудіокасетами, відеокасетами, дискетами, діафільмами, СD/DVD, слайдами, мікрофішами, віртуальними ресурсами.

Всередині кожного виду документи мають бути розташовані за алфавітом назв. Дублювання бібліографічного опису у цій картотеці не передбачається.

Віртуальний довідково-бібліографічний апарат складається з посилань, наприклад, на веб-сайти бібліотек, навчальних закладів, музеїв, мистецьких, інформаційних центрів, електронні адреси з довідковими, повнотекстовими, бібліографічними джерелами, електронними підручниками, енциклопедіями, словниками тощо, які знаходяться за межами даної бібліотеки. Використовується в режимі віддаленого доступу і є доповненням до традиційного ДБА.

Щодо нормативно-методичної бази каталогізації бібліографічного опису електронних ресурсів існують спеціально розроблені організацією ІФЛА рекомендації під назвою: “Міжнародний бібліографічний опис електронних ресурсів” – ISBD (CF). Можна також послатися на методичні рекомендації Російської державної бібліотеки. (На національному рівні відповідні документи наразі не існують)
(Библиографическое описание электронных ресурсов: Метод. рекомендации / Рос. гос. б-ка; Сост.: Т. Батурина, И. Дудник, Н. Кулыгина.– М., 2001.)

Технічне обладнання сучасної медіатеки передбачає: