Подібних прикладів зміни світосприйняття самих бібліотечних працівників можна навести чимало: на Рівненщині в системі управління культури діє 578 бібліотек, 500 із них -сільські книгозбірні. Працюють у цих храмах духовності понад 1200 бібліотекарів.

У вже далекому 2002-му в області першими в Україні пішли на експеримент: об'єднали сільські бібліотеки зі шкільними в публічно-шкільні, підпорядкувавши їх управлінням культури. Ця ідея виникла, як кажуть, не від доброго життя. Тоді фінансово знекровлена бібліотечна система краю ледь животіла, старі книжкові фонди зберігались у нетоплених приміщеннях, надії на їх поповнення були примарними, а самі бібліотекарі працювали на чверть ставки. Не в кращій ситуації були й шкільні бібліотеки, в яких, знову ж таки на чверть ставки, видавали книги дітям у кращому разі вчителі...

Процес об'єднання безболісним не був. Утім, для бібліотек з новим статусом обрали більш комфортні приміщення. Тож частина з них розмістилася в школах, інші - в клубах. А працювати залишилися виключно фахівці зі спеціальною освітою. В такий спосіб не лише вийшли з фінансового колапсу, а й кардинально змінили на краще якісний рівень бібліотечних послуг. Адже професійні бібліотекарі, яких, до речі, готують у Рівненському державному гуманітарному університеті, зробили акцент на методичній роботі, виставках та тематичних публічних акціях.

Потужним науково-методичним центром розвитку сільських храмів духовності стала обласна наукова бібліотека.

 - Нині, коли час розставив усе по своїх місцях, можемо стверджувати, що Рівненщина знайшла свою оптимальну модель розвитку сільських книгозбірень та бібліотечного менеджменту, - каже начальник управління культури облдержадміністрації Ярослав Мельник. -

 

Практично всі бібліотекарі працюють на повний посадовий оклад. Нашу сільську бібліотечну мережу Міністерство культури визнало однією з кращих в Україні, до нас їдуть по досвід колеги з інших областей. Одне слово, наші книгозбірні в глибинці перетворюються на бібліотеки нового типу, які крокують у ногу з часом і навіть намагаються випереджати його.

- Власне кажучи, так воно й має бути, - додає директор обласної наукової бібліотеки Валентина Ярощук. - Мусимо визнати: нині від сучасних інформаційних технологій відстає не лише суспільство, а й самі бібліотекарі. Тож головна проблема навіть не в техніці, а в кваліфікованих кадрах, які знають і сповна використовують її можливості. Та ще й можуть навчити цього інших. Саме такі бібліотекарі переважно працюють у нас: вони вміють і хочуть донести до людей новації, які є в освіті, науці, інших галузях. І роблять нехай перший, але серйозний крок до формування регіонального інформаційно-освітнього середовища. Це і є сьогодні одним із наших пріоритетів. Наступного року завершимо створення медіа-центрів у публічно-шкільних бібліотеках усіх районів області. Не кажу "у всіх без винятку" бібліотеках, бо частина наших територій, на жаль, усе ще не має інтернет-покриття.

Утім, уже сьогодні "Корпорація медіа-центрів" потужно працює в Березнівському районі, де місцева влада знайшла кошти на згаданий проект. Корпорація об'єднує десять центрів, кожен з яких має власну веб-сторінку. А у веб-майстернях дітей вчать створювати власні інтернет-сторінки (і вони активно створюють їх - сама переконалась). Тож традиційні бібліотечні фонди (книги, періодику) доповнюють документи на CD та DVD-носіях: електронні енциклопедії, словники, мультимедійні уроки, віртуальні музеї, електронні текстові бази даних. Такі центри - цілісна інформаційна медіа-система, яка охоплює учнів та вчителів незалежно від того, де вони працюють, - у навчальних класах чи в бібліотеці. Скажімо, через локальну мережу з будь-якого автоматизованого робочого місця березнівської гімназії педагог може зазирнути у віртуальний "Портфель учителя". Завжди переповнений інформацією й "Учнівський ранець" для тих, хто навчається в Малій академії наук. Нині тією ж інформаційною стежкою йде Володимирецький район.

За підтримки Міністерства зовнішніх зв'язків Польщі відкрито інтернет-центри в бібліотеках Дубенського, Костопільського та Острозького районів, ще п'ять інтернет-центрів допомогло створити на Рівненщині посольство США. Одне слово, допомагають тим, хто й сам не сидить склавши руки.

- Ми сповідуємо корпоративний підхід до формування регіонального інформаційно-освітнього середовища через Інтернет-ресурс, - гортаючи сторінки знайомих сайтів у бібліотеці, каже заступник директора Раїса Щербан. - Ось, дивіться: за кількістю відвідувань та розміщених публікацій можемо говорити про неабияку популярність веб-сайту "Освітній навігатор" - це наш спільний проект з освітянами краю, де вони залюбки діляться досвідом з користувачами Всесвітньої павутини. Залучивши джерелознавчу базу обласних універсальних наукових бібліотек Житомира, Луцька, Рівного, Тернополя, Хмельницького, обласних краєзнавчих музеїв та обласних архівів, ми формуємо електронну бібліотеку "Історична Волинь". Незабаром матеріалів до неї додадуть наші нові партнери - бібліотеки білоруського Бреста (землі Берестейщини теж входили до історичної Волині) та польського Ольштина, з якими співпрацюємо вже не перший рік. Маємо електронні каталоги видань, що є в наших фондах. Але мріємо сформувати каталоги, що є у всіх без винятку бібліотеках краю. Щоправда, з книгозбірнями вищих навчальних закладів ми працюємо в різних комп'ютерних програмах.

- А чи не зникне за таких темпів інформатизації святиня нашого народу - книга, яку можна потримати в руках? Чи не перетворяться сільські бібліотеки на комп'ютерні клуби? -запитую я.

- Бібліотека зі своїми читальними залами й неповторною аурою ніколи не зникне. Втім, погодьтеся, вона мусить змінюватись, ставати іншою. Застарілі фонди поступляться місцем комп'ютеру з Інтернетом. Тут зможуть знайти потрібну інформацію і молоді мами, залишивши поруч у відведеному місці дітей, і пенсіонери, й учні. Саме так працюють бібліотеки в Німеччині та Данії, досвід яких ми вивчали. Такою бачимо книгозбірню завтрашнього дня й ми.